Друк

Наукові матеріали

  • 09.10.2002

    Конкуренція та технічна ефективність українських виробничих підприємств

    (Код:17)

    Широко поширеною є думка про те, що високий рівень конкуренції сприяє ефективності виробництва, що є очевидним виходом поза межі добре відомого висновку про позитивний вплив конкуренції на ефективний розподіл ресурсів. Інтуїція щодо цього полягає в існуванні позитивної ренти у монополізованих ринках і відповідної можливості для зменшення зусиль менеджменту та робітників. Дискусії стосовно порівняльної схильності та самого потенціалу підвищення технічної ефективності підприємств за різних ринкових структур привело до виникнення численних теоретичних моделей. Проте цей зв?язок набагато більш складніший та менш очевидний, ніж це здається на перший погляд.

    Інформаційне середовище, яке забезпечує кращі можливості для відслідковування та порівняння параметрів діяльності, ймовірно покращується зі збільшенням кількості учасників ринку. Холмстром (Holmstrom, 1982), Нейлбаф та Стігліц (Nalebuff and Stiglitz, 1983) та Мукхері (Mookherjee, 1984) розробили кілька аргументів на користь кращих стимулів для менеджменту у менш концентрованих ринках. Недосконала чутливість менеджерів до монетарних винагород забезпечує позитивний вплив конкуренції на зусилля менеджерів, як це було запропоновано у моделі Харта (Hart, 1983). Зокрема, якщо сукупні та граничні витрати позитивно корелюють між двома типами підприємств (керованими менеджерами та підприємцями) та кількість підприємств, керованих підприємцями, є достатньою для впливу на ринок, то менеджери мають менше можливостей для зменшення своїх зусиль. І навпаки, досконала чутливість менеджерів до прибутків веде до протилежного результату, як це показано Шарфштайном (Scharfstein, 1988). Концепція історичної діяльності, яка визначає майбутні винагороди менеджерів, лежить в основі моделі Маєра та Вікерса (Meyer and Vickers, 1997). Вони показали, що чутливість менеджерів до позитивної економічної ренти досить низька, особливо на початку їхньої кар?єри. Розширення моделі до n-гравців, запропоноване Нікелем (як цитується у Nickel, 1996), показало, що стимули для менеджерів зростають з n. Теоретична модель на базі власник-виконавець запропонована Уілінгом (Willing, 1987), пов?язує збільшення еластичності попиту із збільшенням тиску власника на менеджерів. Проте, відповідне скорочення індивідуального попиту на продукцію підприємств має протилежний ефект. У цьому випадку напрям впливу конкуренції залежить від порівняльних величин згаданих ефектів. Ймовірність банкрутства, яка є більшою на конкурентних ринках, також може підвищити зусилля менеджерів, як це показано Шмідтом (Schmidt, 1994 та 1997). В той же час, інтенсивна конкуренція зменшує прибутки і може негативно вплинути на стимули щодо розробки проектів, спрямованих на зменшення витрат. Мартін і Хорн та ін. (Martin, 1993 та Horn et al, 1994) побудували моделі, де конкуренція асоціюється зі зменшенням зусиль менеджерів. Наприклад, в моделі Мартіна, яка була побудована на принципі Курно-конкуренції, граничний доход зменшується зі збільшенням кількості підприємств. Таким чином, власник має менше стимулів для оплати менеджеру за розробку технологій, які зменшуватимуть витрати. Численні дослідження (див., наприклад, Smirlock and Marshall, 1983; Dickens and Katz, 1987; Stewart, 1990) також спрямовані на вплив конкуренції на зусилля працівників. Вони показали, що зростання у монополістичній ренті корелює із зменшенням зусиль працівників прямо, або опосередковано через вплив на діяльність профспілок. Нарешті, особливості монополістичної ринкової структури, пов?язані з підтриманням бар?єрів для входження, як то надлишкові потужності, можуть представляти собою додаткове джерело виробничої неефективності.

    Щодо емпіричного досвіду, то значний розрив у продуктивності між Східною та Західною Європою, краще міжнародне становище галузей з високим рівнем національної конкуренції (Porter, 1990) та наявність виграшів у продуктивності від дерегуляції галузей, зокрема у галузі авіаперевезень (Graham та ін., 1983), можуть бути згадані як приклади порівняльного аналізу на користь конкуренції. В той же час, методи кількісного аналізу дають менш очевидні результати. Частково це можна віднести до методологічних недоліків. Так, міжгалузеві дані, що зазвичай для цього використовуються, не забезпечують достатніх можливостей для контролю за відмінностями у ?технологічних можливостях, які значно відрізняються між галузями і мають тенденцію корелювати з ринковою концентрацією? (Nickell, 1996, стор. 729). Використання фіксованого ефекту у панельних даних, як це було зроблено Героскі (Geroski, 1990), дозволяє визначити негативний зв?язок між рівнем монополістичної влади та інноваційною активністю. Нікель (Nickel, 1996) використовує панельні дані та ?представляє докази того, що конкуренція... асоціюється з вищими темпами зростання загальної продуктивності виробничих факторів? (стор. 741). Значну частину літератури, присвяченої вивченню зв?язків між конкуренцією та технологічною ефективністю, можна віднести до техніки дослідження за допомогою межі виробничої функції (див. Caves та Barton, 1990 щодо огляду відповідної літератури).

    Виникнення перехідних економік може представляти прекрасну можливість для емпіричних досліджень. Проте, певні особливості таких економік, як то висока початкова економічна концентрація, адміністративні бар?єри для входження, м?які бюджетні обмеження, вимагають обережного вибору параметрів моделі. Сучасні емпіричні дослідження зв?язку між конкуренцією та виробничою ефективністю у перехідних економіках дають різні результати. Дутц та Вагліасінді (Dutz and Vagliasindi, 1999) виявили, що ефективна конкурентна політика приводить до збільшення кількості ефективних ринкових агентів. Карлін та ін. (Carlin et al., 2001) використали результати опитування, проведеного у 25 перехідних економіках, для перевірки впливу конкуренції на реструктуризацію підприємств. Цей аналіз виявив значний, проте немонотонний ефект конкуренції на зростання продажу та продуктивність праці. В той же час, Беван та ін. (Bevan et al., 1999), аналізуючи реструктуризацію підприємств у перехідних економіках, зробив висновок, що ?не зрозуміло, чи можна отримати певну відповідь у результаті дослідження [перехідних економік]? (стор.13).

    Як видно з короткого огляду результатів теоретичних та емпіричних досліджень, аргумент про позитивний вплив конкуренції на виробничу ефективність все ще лишається відкритим питанням. У цій роботі робиться спроба перевірити емпіричним шляхом зв?язок між рівнем конкуренції та технічною ефективністю на рівні підгалузей, тобто оцінити очікуваний дисциплінуючий ефект конкуренції на поведінку підприємців у перехідній економіці України.

Поділитися:
Powered by

Activemedia
© 2020
Інститут
економічних досліджень
та політичних консультацій
адреса:
Рейтарська 8/5-А,
01054 Київ, Україна
тел.:
+ 38 044 278-63-42
+ 38 044 278-63-60
факс:
e-mail:
+ 38 044 278-63-36
institute@ier.kyiv.ua
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на www.ier.com.ua