Друк

Наукові матеріали

  • 08.11.2004

    Інвестиції підприємств в основний капітал за умов обмеженості ринків капіталу

    (Код:26)

    Факторам, що визначають інвестиції підприємств в основний капітал, надається велике значення в теоріях зростання та економічних циклів. Вони відіграють ключову роль у формуванні оптимальної фіскальної політики. Отже, дослідження, метою якого є визначення основних перешкод для встановлення оптимального рівня інвестицій на рівні підприємств, має не лише науковий інтерес, але й практичне значення для економічної політики. Багато раніше проведених досліджень визнають існування "фінансової ієрархії", коли підприємства покладаються великою мірою на внутрішні джерела фінансування капіталовкладень (див. розділ "Огляд літератури"). Головними причинами фінансової ієрархії часто називаються асиметричність інформації, витрати на посередницькі послуги та операційні витрати.

    У цьому дослідженні висувається гіпотеза, що інвестиційна поведінка будь-якого підприємства в заданий період часу може пояснюватись одним із двох режимів, що взаємно виключаються та вичерпуються, - обмежений чи необмежений режим. Зокрема, інвестиції "обмеженого підприємства" є мінімумом від оптимального рівня та доступних власних коштів, незалежно від джерела фінансового обмеження. Застосування методу регресії, що переключається (switching regression technique), для оцінювання екзогенного вибору з невизначеним розподілом вибірки, дозволяє оцінити параметри для кожного з режимів.

    Це дослідження за кількома аспектами відрізняється від численної літератури по цій темі. По-перше, на відміну від Q моделей Тобіна для рівнянь інвестицій наша методологія не вимагає великої кількості даних фондового ринку. Тому цей підхід має потенціал для застосування у великому колі країн та галузей, у багатьох з яких дані фондового ринку можуть бути недоступними або ненадійними. По-друге, модель не прив’язана до певного типу фінансового обмеження (наприклад, джерела зовнішнього фінансування, капіталоємності, темпів зростання, віку підприємства та ін.) на відміну від деяких емпіричних моделей1.

    Таким чином, можна моделювати широкий спектр різних ситуацій без специфічних припущень щодо самого джерела обмеження. Однак це відбувається за рахунок певного спрощення, яке у деяких випадках може бути сильним. По-третє, запропонована методологія дозволяє точно (наскільки точна сама процедура оцінки) ідентифікувати обмежені та необмежені підприємства, тобто, вона визначає, як вибірка ділиться на обмежені та необмежені підприємства. Отже, можливо не лише зробити висновки про існування фінансових обмежень, але й визначити підприємства, які зазнають таких обмежень.

    Нарешті, хоча в цьому досліджені ми використовуємо ряд спрощуючих припущень для отримання рівняння інвестицій традиційним шляхом, це жодним чином не слід розглядати як слабке місце самого підходу. Насправді, для побудови альтернативних моделей (можливо, складніших) з кращими відповідністю реальним умовам та пояснюючою здатністю можна використовувати більш реалістичні припущення (наприклад, монополістична конкуренція, стохастичне середовище, різні адаптивні функції вартості та ін.).

Поділитися:
Powered by

Activemedia
© 2020
Інститут
економічних досліджень
та політичних консультацій
адреса:
Рейтарська 8/5-А,
01054 Київ, Україна
тел.:
+ 38 044 278-63-42
+ 38 044 278-63-60
факс:
e-mail:
+ 38 044 278-63-36
institute@ier.kyiv.ua
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на www.ier.com.ua