Політика в секторі інфраструктури є одним з основних елементів реформування української економіки. В той час, як більшість дискусій точиться навколо кількісних показників, наприклад, обсягу державних інвестицій, якісна сторона політики в секторі є не менш важливою: комерціалізація, тарифна політика, державне регулювання. Кінцевою метою реформ у секторі інфраструктури є надання послуг ефективними, і, в основному, приватними компаніями за тарифами, близькими до гіпотетичного ринкового рівня (тобто, відповідно до довготермінових граничних витрат з елементами ціноутворення відповідно до часу користування), які були б об’єктом неупередженого прозорого регулятивного процесу. Україна поки що знаходиться далеко від цього ідеального світу, так само як і велике число країн колишнього Радянського Союзу.
Метою цього моніторингу інфраструктури, розробленого відповідно до індикаторів інфраструктури ЄБРР, є надання регулярного глибокого аналізу процесу реформування шести ключових секторів інфраструктури: електроенергетики, газу, водопостачання, телекомунікацій, залізничного транспорту, автомобільних доріг. Моніторинг інфраструктури, який готується Інститутом Економічних Досліджень та Політичних Консультацій (ІЕДПК), оцінює стан та динаміку процесу реформ.
При оцінці інфраструктурної політики в Україні до уваги бралися такі фактори:
-
комерціалізація та приватизація (власність, управління природною монополією, організаційна структура галузі);
-
тарифна реформа (структура тарифів, взаємна заборгованість, обсяги бюджетного фінансування);
-
регулятивна та інституційна реформи (ефективний регулюючий орган, регулювання доступу до мережі).
Необхідно зазначити, що ІЕДПК застосовував до всіх галузей універсальні критерії, в той час, як критерії ЄБРР були індивідуальними. Оцінка проводилася відповідно до шкали, що змінювалася від 1 (реформи повністю відсутні) до 4 (ринково-орієнтовані реформи майже завершено); шкала розроблена згідно з практикою ЄБРР, хоча і є більш наближеною до американської системи оцінювання середнього балу (GPA) (4~A, 3.7~A-, 3.3~B+, etc., 1~D).
ІЄДПК слідує методології розрахунків індикаторів ЄБРР задля забезпечення порівнюваності, проте ми розширюємо методологію, по-перше, через дезагрегацію індикаторів, по-друге, через врахування факторів виконання законодавства та врахування основних показників діяльності, наприклад: взаємні заборгованості та взаємозаліки. Дезагрегування індикаторів та проведення оцінки окремих аспектів процесу реформ має своїм недоліком зміщеність оцінок, яка пов’язана з вибором індивідуальних індикаторів. Проте зміщеність оцінки індикаторами ЄБРР, що пов’язана з процедурою оцінки, може бути навіть вищою.
