В цій роботі ми розглядаємо тіньову економіку (ТЕ) як усі види економічної діяльності, які не відображені в офіційній статистиці (Lacko, 1998; Schneider, 2000). Це означення охоплює всю економічну діяльність, яка створює додану вартість у "статистичній тіні" (не звітні, не зареєстровані або не досліджені підприємства), "економічній тіні" (частково звітні або зареєстровані підприємства), неформальному секторі і нелегальному секторі. Світовий Банк (World Bank, 2001) розрізняє вісім видів тіньових операцій, які треба розглядати для точного вимірювання ТЕ. Вимірювання ТЕ є складною справою, тому що потрібно охопити широкий спектр економічної діяльності, яку її організатори намагаються приховати. Тут нема правильної чи неправильної відповіді. Ми намагатимемось знайти якнайкращі оцінки. В іноземній літературі про Україну говориться як про країну з перехідною економікою з досить таки великою тіньовою економікою (Kaufmann, 1996; Lacko, 1998; Schneider, 2000). Широковідомі дослідження (Kaufmann та Kaliberda, 1996) твердять, що ВВП України був би на 40% більшим, якщо включити ТЕ, і що економічний спад між 1990-1999 рр. (після якого відновилось позитивне зростання) складав би 41% замість офіційних 67%, якби тіньова економіка була врахована (див. Таблицю 1, Додаток А). Оцінки відносного розміру ТЕ лежать в межах 30% та 100% (Telgmaa, 1999). Більше того, експерти вважають, що структура ТЕ України є незвичайною в тому розумінні, що вона сконцентрована переважно на великих підприємствах, на відміну до більш звичної її концентрації в секторі домогосподарств та малих підприємств (Johnson та Kaliberda, 1996).
Дослідження української ТЕ дають оцінку, яка одночасно втішає та викликає занепокоєння. Втішає те, що внутрішнє виробництво не є таким малим, і що економічний спад не є таким вражаючим, як говорить офіційна статистика. Дійсно, ТЕ є буфером, що дозволяє звичайним людям та малому бізнесу виживати в час економічної кризи. Але одночасно непокоїть те, що така велика частка економічної діяльності в нелегальному або напівлегальному вигляді не може бути «здоровою». Така економіка не зможе збирати податки, буде корумпованою, не зможе мати відповідних макроекономічних показників. Українське приватне підприємництво не може розвиватись динамічно, тому що малі тіньові підприємства не можуть зростати у більші підприємства, оскільки їх доступ до зовнішніх капіталів є обмеженим. Якби в США підприємства Силіконової Долини не мали змоги залишити свої гаражні підприємства за допомогою фінансування з ринку капіталів, вони б ніколи не зросли до гігантських концернів, які стимулювали економічне зростання Америки в 1990-х роках.
