На мікроекономічному рівні міжнародна інтеграція змушує підприємства рухатися у напрямку, що є властивим компаніям, котрі діють у ринковій економіці; а саме, вони повинні вдаватися до необхідних заходів з реструктуризації та брати участь у міжнародній торгівлі. Залучення до експортної та імпортної діяльності надає підприємству кращий доступ до міжнародних ринків та полегшує введення міжнародних стандартів у сфері якості продукту, нововведень щодо нього, рівня витрат та маркетингових стратегій. Загалом, у розвинених країнах підприємства, орієнтовані на експорт, зазвичай демонструють кращі результати діяльності порівняно із тими, що діють лише на внутрішньому ринку. В контексті перехідного періоду експортній орієнтації має відводитись важлива роль як стимулу підприємств до процесу реструктуризації. Тим не менше останні емпіричні роботи з реструктуризації великих промислових підприємств, що проводиться після їх приватизації, робили акцент лише на ролі приватизації та на посиленні бюджетних обмежень. В ті часи до розгляду також включалися конкуренція та фактор людського ресурсу. Деякі розробки, присвячені переорієнтації торгівельної діяльності підприємства у країнах із перехідною економікою, не знайшли вагомих доказів зв’язку між орієнтацією на експорт підприємств та звичайними показниками результатів діяльності (Петерс та Классенс, 1996). Це може бути пояснено часовим лагом між переорієнтацією на експорт та відповідним впливом на результати діяльності.
Перш за все, у цій роботі ми зосередимо нашу увагу на аналізі впливу експортної орієнтації (і, особливо, на ринки поза країнами СНД) як на діяльність українських підприємств, пов’язану із реструктуризацією, так і на їх результати діяльності. Ми розглянемо експортну орієнтацію підприємства як змінну відкритості економіки та міжнародної інтеграції на мікроекономічному рівні. Далі ми перевіримо гіпотезу, що вищий рівень експортної орієнтації (особливо поза межі ринків СНД) буде асоціюватися із більшою ймовірністю застосування заходів по реструктуризації (та, особливо, стратегічної діяльності), що згодом має призвести до кращих результатів діяльності.
Наша друга ціль дослідження полягає в тому, щоб дослідити, які саме сили призводять до того, що компанії орієнтують свою торгівельну діяльність на експорт. Ми розраховуємо на те, що вищий відсоток експортних продаж та переорієнтація продаж поза межі ринків країн СНД, асоціюються з приватною власністю, вищим рівнем конкуренції, посиленням бюджетних обмежень та покращеною якістю управління.
Робота структурована наступним чином: Розділ 2 розглядає теперішнє економічне середовище в Україні. Розділ 3 досліджує зв’язок між реструктуризацією та її основними детермінантами (а саме експортною орієнтацією, зміною у формі власності, посиленням бюджетних обмежень, зростаюча конкуренція та зміни у трудових ресурсах). Також цей розділ наводить різноманітні гіпотези, що можуть бути перевірені. Розділ 4 описує дані, які використовуються в аналізі. Розділ 5 представляє попередній аналіз процесу реструктуризації та експортних операцій підприємств, які були об’єктом досліджень. Розділ 6 описує рівняння та змінні, які застосовувалися в аналізі. Розділ 7 обговорює результати регресій, а Розділ 8 презентує рекомендації щодо подальшої політики, виведені з усього вищезгаданого.
