Монетарна політика зараз широко обговорюється в Україні і є надзвичайно політизованою. Для того щоб структурувати обговорення, необхідно виділити три сфери: напрям монетарної політики, інструменти монетарної політики та використання цих інструментів.
Напрям. Інфляція недавно сповільнилася, проте залишається високою (14,1% дпр у жовтні). Інфляційні очікування є ще вищими (17% дпр за останньою інформацією НБУ), ясно показуючи, що економічні агенти хвилюються з даного приводу. Крім того, очікування девальвації досить широко поширені серед населення. Нарешті, фіскальна політика стає дуже експансійною як це видно на прикладі швидко зростаючого дефіциту бюджету, проекту бюджету на 2010 рік і нового закону, що піднімає мінімальні зарплати й пенсії. При таких важких обставинах монетарна політика повинна зробити великий внесок до відновлення макроекономічної стабільності. Єдиний спосіб зробити це - проведення обмежувальної монетарної політики. Таким чином, ми пропонуємо, щоб НБУ не виконував пропозиції урядовців щодо пом’якшення монетарної політики. Таке пом’якшення може створити сильний тиск на інфляцію та на обмінний курс, не сприяючи збільшенню кредитування.
Інструменти. Позички овернайт, тобто ключові інструменти надання ліквідності банкам, зараз видаються НБУ під 15,5% (для забезпечених позичок) і під 17,0 % (для незабезпечених позичок). Але облікова ставка, головний індикатор політики НБУ, що не має безпосереднього зв’язку з операціями кредитування, становить лише 10,25 %. На нашу думку, ця невідповідність є незрозумілою і може посприяти вищим інфляційним очікуванням. Таким чином, ми пропонуємо привести облікову ставку у відповідність зі ставками позик овернайт.
Використання інструментів. Кредитування банківською системою економіки може працювати без перебоїв, лише якщо вона може розраховувати на ліквідність від центрального банку в будь-який час, за умови, що банки можуть виконати вимоги щодо надання забезпечення та готові заплатити встановлену ціну за ліквідність (тобто базову процентну ставку). Якщо цього не відбувається, то банки починають накопичувати ліквідність, у такий спосіб збільшуючи вартість кредиту для реального сектору і сприяючи обмеженню кредитування. Це особливо правильно для України в умовах ускладненого функціонування міжбанківського ринку. Таким чином, повна відсутність рефінансування НБУ для декількох банками показує наявність проблем. Крім того, НБУ повинен намагатись не підтримувати слабкі і фактично неплатоспроможні банки через надання рефінансування. Проблемами платоспроможності повинне зайнятися окрема установа, з відповідними навиками та іншим джерелом фінансування (тобто бюджет). НБУ повинен зосередитися на тому, щоб надавати ліквідність тим банкам, які є платоспроможними й виконують об'єктивні вимоги.
