Резюме
Останніми роками система охорони здоров’я України зазнає деяких змін, однак цілісне бачення та єдина стратегія реформування системи відсутні. Часті зміни вищого керівництва галузі, непрозорість прийняття рішень в загальнодержавному контексті, а також високий рівень корупції на макрорівні не сприяють змінам на краще на рівні закладів охорони здоров’я. З одного боку, управлінцям на рівні закладу, департаменту, управління охорони здоров’я бракує таких компетенцій як стратегічне управління, економічний аналіз, фінансовий менеджмент, управління знаннями, якістю, процесами, лідерство, комунікативні вміння, фандрейзинг; з іншого боку, названі компетенції не відповідають теперішньому укладу системи охорони здоров’я та надання медичної допомоги. Становлення головного лікаря держаного закладу відбувається здебільшого за рахунок тривалого практичного досвіду на керівній посаді. Однак, за організаційних змін, потреба в новому поколінні адміністраторів та лідерів в охороні здоров’я стала особливо відчутна в областях, де здійснюється пілотний проект з реформування галузі. Так, новоствореним Центрам первинної медико-санітарної допомоги бракує професійних лідерів, які би управляли та надихали персонал, уміли ефективно розпоряджатися ресурсами та створювали б прецеденти-виклики для системи охорони здоров’я для забезпечення реальних потреб у випадку прогалин в регуляторній базі чи у випадку неадекватності вимог реальному стану речей.
Аналітичну записку було підготовлено в рамках проекту «Незалежний аналіз ходу реформування сектору охорони здоров‘я України», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД) за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
