Транзит газу через Україну та імпорт газу Україною скорочуються. Газотранспортна система зношується і чинна система регулювання не відповідає європейським стандартам. В цьому контексті нинішня організація української газотранспортної системи демонструє свої суттєві недоліки: високий ступінь державного втручання у визначення умов доступу та тарифів відлякує (потенційних) користувачів; брак достатніх та передбачуваних доходів перешкоджає здійсненню довгострокових інвестицій в інфраструктуру. Одним з ключових питань при обговоренні реформування нормативно-правової бази є те, яким чином визначаються та структуруються тарифи з транспортування газу. Тарифи визначають бізнес-модель компанії-оператора і надають стимули для ефективної роботи та модернізації.
З метою ефективного використання та здійснення інвестицій в інфраструктуру ми рекомендуємо Україні запровадити в себе систему «вхід-вихід», що є обов’язковою в ЄС. Вона зможе стати своєрідним наріжним каменем для створення надійної нормативно-правової бази, яка створить стимули для здійснення інвестицій та продовження використання газотранспортної системи. Вона відповідає зобов’язанням, які вимагаються від членів Енергетичного Співтовариства і дозволить Україні стати невід’ємною частиною європейського енергетичного ринку в довгостроковій перспективі. Більш того, за умови належної імплементації, система «вхід-вихід» буде являти собою значне покращення у порівнянні з нинішньою ситуацією в Україні в усіх аспектах транспортування газу (доступ третіх сторін, прозорість, стимули для інвестицій, тощо).
В усіх країнах-членах ЄС імплементація системи «вхід-вихід» відрізняється відповідно до національної специфіки. Реформування української газотранспортної системи також буде вимагати застосування досить специфічних положень для того, щоб врахувати, що (1) системи транзиту та транспортування газу досить тісно пов’язані між собою; (2) занадто низькі доходи від транзиту є політично неприйнятними, тоді як надвисокі тарифи на транзит чи ризик політичного втручання в систему транзиту газу може стимулювати будівництво обхідних газопроводів Газпромом; (3) газотранспортна система потребує інвестицій.
Відповідно, ми пропонуємо розділити газотранспортну систему України на два ринкові сегменти, які повинні бути приватизовані окремо. Перший сегмент має об’єднати точки входу з Росії і, по суті, буде інструментом для генерування передбачуваних доходів від транзиту. Таким чином, ця частина газотранспортної системи може бути продана фінансовому інвестору, якому має бути дозволено компенсувати витрати на її придбання через встановлення регульованих тарифів. Другий сегмент має стати «нормальним» ринковим сегментом та об’єднати всі інші частини газотранспортної системи. Незалежний оператор системи буде приймати рішення стосовно порядку експлуатації та інвестицій. Тарифи, інвестиції та умови доступу мають бути затверджені незалежним регулятором.
