Давальницька переробка цукру-сирцю - доволі поширене явище у міжнародній торгівлі. За умов давальницької переробки, цукор-сирець імпортується без сплати митних зборів, переробляться (рафінується) та потім реекспортується у вигляді білого цукру або цукровмісних продуктів. Це створює торгівлю, яка не шкодить інтересам вітчизняних виробників подібної продукції. Давальницька переробка цукру-сирцю особливо характерна для країн із значним рівнем захисту внутрішніх ринків цукру, як то в США, ЄС або Росії. У цих країнах давальницька переробка в основному спрямована на компенсацію виробникам цукромісткої продукції високих внутрішніх цін на цукор, які викликані витратними політичними заходами на ринку цукру. Для виробників цукру використання давальницьких схем збільшує ефективність використання переробних потужностей після відносно короткого циклу переробки цукрових буряків.
Нинішній режим тарифної квоти на імпорт цукру-сирцю в Україні добре захищає вітчизняних виробників цукру від міжнародної конкуренції; водночас це спричиняє високі внутрішні ціни на цукор. За таких умов давальницька переробка цукру-сирцю добре вписується в організацію ринку цукру в Україні. Однак з недавнього часу давальницька переробка аграрної та харчової продукції (включно із цукром, групи товарів 1-24 УКТ ЗЕД) офіційно заборонена в Україні, а саме після набуття чинності Закону України № 1782 «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки агропромислового комплексу в умовах світової фінансової кризи» від 22 грудня 2009 року.
У цій консультативній роботі ми показуємо, що давальницька переробка цукру-сирцю є прийнятною політикою для України, оскільки вона спроможна частково компенсувати втрати ефективності та добробуту через існування тарифної квоти на імпорт цукру-сирцю в Україні. В основному це досягається за рахунок скорочення постійних витрат галузі на одиницю випуску продукції завдяки більш ефективному використанню переробних потужностей після закінчення кампанії переробки цукрових буряків. За результатами модельних розрахунків (на базі типового для України цукрового заводу) ми показали, що за рахунок давальницької переробки середній український цукровий завод може зекономити близько півмільйона доларів США за сезон. В розрахунку на близько 40 цукрових заводів, які можуть насьогодні переробляти цукор-сирець, це дає можливість сукупної економії близько 20 млн. дол. США. Інші потенційні вигоди можуть включати: і) додаткові інвестиції у потужності заводів з переробки цукрових буряків; іі) додаткові вигоди для робітників галузі, які могли б отримати вищі заробітні плати; ііі) зниження собівартості цукру; іv) додаткові податкові надходження до міських бюджетів.
Переробка давальницького цукру-сирцю також може надати вигоди експортно-орієнтованим виробникам цукровмісної продукції. Купуючи цукор на світових ринках без сплати імпортних мит, вони мають змогу залишатися конкурентоспроможними на міжнародному рівні та збалансовувати внутрішній ринок у випадках дефіциту цукру на внутрішньому ринку. Відповідно до наших розрахунків, до осені 2009 року переробка цукру-сирцю була тільки гранично прибутковою, якщо прибутковою взагалі, для експортно-орієнтованих виробників цукровмісної продукції; у 2010 році давальницька переробка цукру-сирцю могла б пом’якшити ціновий шок та допомогти підтримати виробничі витрати виробників цукровмісної продукції на конкурентоспроможному рівні.
На жаль, цього не відбулось, оскільки з початку 2010 року давальницька переробка сільськогосподарської та харчової продукції була офіційно заборонена.
За певних обставин, давальницька переробка може створити деякі експортні можливості для українського цукру. Україна знаходиться поміж двома надто регульованими цукровими ринками, - Росією та ЄС. Реформування цукрового ринку в ЄС призвела до створення щорічного структурного дефіциту розміром близько 3 млн. тон. Несприятлива погода та високі світові ціни на цукор цього маркетингового року призвели до поглиблення дефіциту ще близько на 1,8 млн. тон. Європейські внутрішні ціни повели себе відповідно; наразі у ЄС цукор коштує на 300 дол. США/т дорожче, ніж в Україні. Оскільки у ЄС запроваджена квота на безмитний імпорт цукру у розмірі 300 000 тон для подолання дефіциту цукру, Україні могла б переробити цукор-сирець на давальницьких умовах та експортувати його до ЄС. Також українські виробники цукру могли б експортувати до ЄС білий цукор за Програмою сприяння внутрішній переробці в ЄС. Переробка давальницького цукру-сирцю дозволила б українським цукровикам боротись із Росією за азіатські експортні ринки. А це, у разі перевиробництва, допомогло б знайти експортні ринки навіть для українського бурякового цукру.
Стурбованість щодо негативного впливу давальницької переробки цукру-сирцю на розвиток бурякоцукрової галузі в Україні є безпідставною. Відповідно до наших розрахунків, зростання врожайності цукрових буряків та коефіцієнта виходу цукру (особливо у вертикально-інтегрованих структурах) суттєво збільшує конкурентоспроможність бурякового цукру порівняно із рафінованим цукром-сирцем, особливо за поточних високих світових цін на цукор-сирець. Досвід Росії є підтвердженням цього факту, де водночас із збільшенням масштабів переробки цукру-сирцю, збільшуються і посівні площі цукрових буряків.
