Обсяги надання банківських кредитів в Україні різко знизились. Станом на лютий 2010 року позики у приватному секторі були на 15% нижчими у реальному вимірі, ніж рік тому. Ситуація є набагато гіршою, якщо ми подивимось лише на нові позики. Загальна кількість наданих кредитів у 2009 році була в середньому майже на 40% нижчою у реальному вимірі за відповідні обсяги 2008 року. Скорочення є особливо сильним у секторах домогосподарств та малого і середнього бізнесу.
Без сумніву таке різке скорочення частково може бути пояснене факторами попиту. В депресивній економіці із значними проблемами з несплатою за боргами попит компаній і домогосподарств на нові кредити не єособливо великим. Проте схоже на те, що фактори пропозиції відіграють головну роль у скороченні кредитування. Очевидно, що банки посилили в значній мірі стандарти кредитування, що дуже ускладнює отримання позик кредитоспроможними компаніями. Таким чином, здається, що Україна стикнулася із повномасштабною кредитною кризою.
Ця кризи кредитування пояснюється різними причинами: скорочення обсягу капіталу в результаті зростання кількості проблемних позик, брак рефінансування у формі депозитів та іноземних позик, а також ефект витіснення приватних кредиторів державними запозиченнями для закриття зростаючого розриву між доходами і видатками держави. Вплив обмеженого доступу до фінансування є дуже сильним, особливо під час поточної депресивної ситуації. Компанії потребують коштів для фінансування оборотного капіталу та інвестицій; це є важливою передумовою для відновлення економіки.
Але що робити із кредитною кризою? На наш погляд, швидкого вирішення проблеми не існує. Зокрема, будь-які схеми надання кредитів центрального банку компаніям приречені на провал і створюють інфляційний тиск. Таким чином, постанова №47 (довгострокові кредити від НБУ) точно не є вирішенням проблеми, проте може лише погіршити її. Роль НБУ полягає у забезпеченні стабільності грошової системи та збільшенні довіри до гривні, завдання яке не може бути досягнуте у випадку урядового втручання та спрямованого державою кредитування.
Однак, є кілька заходів, які можуть сприяти пом'якшенню проблеми в короткостроковій перспективі. По-перше, банки із недостатнім рівнем капіталу повинні бути примусово рекапіталізовані для відновлення кредитування. По-друге, банкам потрібно дозволити кредитувати у іноземній валюті всіх економічним агентам, тому що інакше вони не зможуть забезпечити довгострокове фінансування. По-третє, дефіцит Державного бюджету має бути значно скорочений і забезпечений фінансуванням у формі іноземних запозичень, наприклад у формі єврооблігацій. Отже, із кредитною кризою можна ефективно боротися, використовуючи ринкові заходи у сфері банківського регулювання, монетарної і фіскальної політики.
