Консолідація фіскальної ситуації - одне із найважливіших завдань, яке стоїть перед багатьма країнами світу після світової фінансової кризи 2008-2009 років. Стрімке зростання бюджетних дефіцитів під час кризи створило суттєвий тиск до зростання державного боргу, що спричинило боргові кризи в окремих країнах. Україна також зазнала великого удару під час кризи і стикнулась із розширенням бюджетного дефіциту, в результаті чого державний борг за оцінкою зросте до 43% від ВВП в кінці 2013 року (з 12% у 2007 році). За широким визначенням (що включає операційний дефіцит державної компанії Нафтогаз) сукупний дефіцит сектору державного управління становитиме близько 8% від ВВП цього року порівняно із 4,3% від ВВП у 2011 році.
Зрозуміло, що така ситуація не є стійкою і поточні фінансові труднощі уряду (наприклад відсутність доступу до міжнародних ринків капіталу, обмежена ліквідність на внутрішньому ринку капіталу, погіршення рейтингу та негативні очікування трьох найбільших рейтингових агенцій) підтверджують це. Отже, владі потрібно перейти на шлях фіскальної консолідації, щоб забезпечити стійкість державного боргу. Це є великим викликом, але, разом з тим, реалістичним завданням, оскільки уряд продемонстрував спроможність це зробити раніше. У 2010-2011 роках уряд досягнув певного початкового успіху в стабілізації державних фінансів, коли було суттєво знижено дефіцит.
Для досягнення фіскальної консолідації наші рекомендації можна розділити на чотири основні категорії. По-перше, ми вважаємо, що владі необхідно забезпечити додатній первинний баланс бюджету у розмірі 0,7% від ВВП, що стабілізує державний борг на поточному рівні. Цей показник потрібно забезпечити протягом наступних кількох років. По-друге, для забезпечення достатніх доходів варто відкласти зниження ставок ППП та ПДВ з 2014 року. Скорочення наявних податкових пільг (зокрема, в сільському господарстві) також є необхідним, при чому потрібно втриматись від впровадження нових пільг. Справедливі, стабільні та прозорі правила оподаткування збільшать надходження до бюджету в середньостроковій перспективі. По-третє, з боку видатків також є надзвичайно важливий простір до поліпшення. При цьому, зниження субсидії в секторі енергетики відіграє ключову роль, як і питання субсидій корпораціям. При цьому ухвалення закону про державну допомогу, а також упорядкування державних закупівель може забезпечити вищу ефективність видатків та більшу ефективність надання субсидій. З огляду на президентські вибори 2015 року обмеження росту фонду оплати праці та виплат соціальної допомоги є виправданим, особливо зважаючи на поточний період цінової стабільності. Врешті-решт, фінансування дефіциту повинно відбуватись у прозорий спосіб із чітким фокусом на зниження боргових ризиків (зокрема, валютних).
Крім того, потрібно зауважити, що фіскальна консолідація є лише одним із невід’ємних елементів ширшої стратегії для стабілізації української економіки, яка зараз характеризується найбільшим подвійним дефіцитом в світі. Зниження цих дисбалансів вимагає нового пакету економічної політики, який включає фундаментальні зміни щодо проведення грошово-кредитної та валютної політики.
Дозвіл поступового збільшення гнучкості обмінного курсу може бути ще одним важливим компонентом цього пакету, що зможе знизити зовнішній дефіцит і підтримати стійке економічне зростання.
