З 2000 до 2008 року Національний банк України (НБУ) утримував прив’язку курсу гривні до долара США. Вплив міжнародної фінансової кризи став відчутним в Україні восени 2008 року і курс гривні було відпущено, що означало суттєве ослаблення національної валюти. У 2009 році НБУ дозволяв певну гнучкість гривні. Однак з січня 2010 року було фактично відновлено прив’язку гривні до долара США на рівні близькому до 8 грн за дол. США.
З січня 2010 року до середини 2011 року курс гривні до долара США залишався фіксованим без особливих потрясінь. Однак з середини 2011 року з’явились проблеми, а в середині 2012 року ці проблеми посилились. Зараз вже очевидно, що прив’язка гривні до долара США не є стійкою валютною політикою. Офіційні резерви швидко скорочуються і на сьогодні вже досягли критичного рівня 3 місяців імпорту.
Водночас погіршується дефіцит поточного рахунку, що може досягнути 7,2% ВВП під час порівняно невеликого притоку ПІІ і складного доступу до міжнародних ринків капіталу. Населення відреагувало, різко збільшивши покупки готівкової іноземної валюти, що надалі ослаблює гривню і робить ситуацію навіть менш стійкою.
Крім того, поточна валютна політика має надзвичайно негативний вплив на економічне зростання. Для підтримки переоціненого обмінного курсу монетарна політика є дуже обмежувальною, а відсоткові ставки дуже високими. В деякі дні місячна ставка Київпрайм перевищувала 40% річних за практично нульової інфляції. Високі процентні ставки означають зменшення інвестицій та негативно впливають на коротко- та довгострокове економічне зростання. В цілому, поточний режим валютного курсу не є стійким і обмежує економічне зростання. Тому питання стоїть не в тому, чи варто змінювати систему, а в тому як саме її змінювати.
Потрібно впровадити дві зміни: необхідно змінити рівень обмінного курсу та запровадити новий режим його регулювання. Стосовно оптимального рівня курсу – сьогодні існує відчутна, але не величезна потреба його переглянути в бік ослаблення. В принципі, поступова девальвація гривні може дозволити уникнути деяких труднощів для економічних агентів. Але низький рівень міжнародних резервів не дозволяє поступовий підхід. Отже, країна потребує несподівану девальвацію. Щоб забезпечити впорядкований процес і прив'язати очікування до орієнтиру в майбутньому, несподівана девальвація повинна супроводжуватись запровадженням нового режиму валютного курсу. З одного боку, нова система повинна забезпечувати орієнтир для монетарної політики та очікувань; з іншого боку, вона повинна забезпечувати достатньо гнучкості для адаптації до шоків.
Стосовно орієнтиру для валютної політики, ми пропонуємо використовувати кошик валют, що складатиметься з долара США, євро та російського рубля, які матимуть однакову вагу (тобто з вагою 1/3 кожна). Такі ваги в широкому плані відображають структуру торгівлі України та є зрозумілими. Кошик валют, на нашу думку, буде кращим, ніж прив'язка до долара США, оскільки вона зменшує негативний ефект перехресних коливань між основними валютами. Хоча вибір кошика валют вже збільшує гнучкість курсу, необхідно забезпечити додаткову гнучкість через встановлення порівняно широкого коридору.
Новий режим валютного курсу допоможе відновити макроекономічну стабільність та економічне зростання. Водночас він сприятиме передбаченому переходу до таргетування інфляції в середньостроковому плані. Більша гнучкість курсу гривні особливо відносно окремих валют, таких як долар США, сприятиме розвитку таких інституцій та інструментів, які є необхідними для запровадження інфляційного таргетування в майбутньому.
Нарешті новий перехідний режим обмінного курсу повинен стати частиною загальної корекції макроекономічної політики, що включає відчутну консолідацію фіскальної політики. Необхідну корекцію макроекономічної політики потрібно проводити в рамках нової програми МВФ. Такий крок збільшить довіру до політики уряду та збільшить ймовірність впорядкованого виходу з нестійкої макроекономічної ситуації.
