Друк

Анонс

Вхід на сайт


Архів 2012

  • 14.06.2012

    Законопроект "Про сільське господарство": Сумнівні цілі та недоречні інструменти

    (Код:AgPP_01_2012)

    27 січня 2012 року Міністерство аграрної політики та продовольства України опублікувало законопроект «Про сільське господарство». Отже, після більше ніж 20 років перехідного періоду, сільське господарство України наблизилося до того, щоб отримати свій власний рамковий закон. Однак у своїй чинній редакції законопроект містить доволі суперечливі цілі державної аграрної політики (ДАП), а також заходи їх досягнення. 

    В цілому,  цілі ДАП в цьому законопроекті нагадують цілі сучасної аграрної політики. Однак подальший детальний аналіз законопроекту показує, що під продовольчою безпекою мається на увазі продовольча самодостатність. Загальноприйняте ж визначення продовольчої безпеки наголошує не тільки на фізичній наявності продовольства, а також на її економічній доступності, тобто за помірними цінами. Дотримання продовольчої самодостатності позбавить Україну вигод від міжнародної торгівлі та спеціалізації і зробить Україну в цілому біднішою. 

    Іншим недоліком законопроекту є повна відсутність цілі на підвищення продуктивності серед перелічених цілей ДАП. І це не зважаючи на те, що впродовж останнього десятиліття продуктивність в українському сільському господарстві залишалась нижче середньосвітових рівнів, хоча агро&кліматичні умови в Україні безумовно вищі за середні показники у світі. Економічні дослідження дають зрозуміти, що підвищення продуктивності є єдиним сталим способом підвищення конкурентоспроможності сільського господарства. Враховуючи теперішній невисокий рівень продуктивності в сільському господарстві України, це має бути ключовим завданням уряду; прискорення технічного прогресу та ефективності виробництва забезпечить продовольчу безпеку держави та збільшить внесок сільського господарства до національного економічного зростання та добробуту. Таким чином, щодо цілей Державної аграрної політики, ми пропонуємо наступне:

    1. раціоналізувати цілі державної аграрної політики згідно сучасних принципів аграрної політики, тобто принципів ЄС; 

    2. узгодити визначення концепції продовольчої безпеки згідно загальноприйнятих стандартів; 

    3. гарантувати, щоб зростання продуктивності стало ключовою ціллю державної аграрної політики. 

    Ключовим елементом законопроекту є система так званих аграрних паспортів. Індивідуальні аграрні паспорти розробляються на 5 років та містять стандарти сільськогосподарської діяльності, а також 5&тирічні плани по виробництву й інші цілі. Система виглядає наступним чином: аграрні паспорти розробляються для кожного аграрного підприємства, після чого вони зводяться до рівня адміністративної одиниці (району) та далі регіональних (обласних) та національного рівнів, тобто до «аграрного паспорту» України. Місцеві, регіональні та національні програми розвитку сільськогосподарського виробництва передбачають виконання цілей, затверджених аграрними паспортами. 

    Серед іншого, основне занепокоєння щодо виробничих  стандартів сільськогосподарської діяльності викликає те, що вони встановлюють норми структур та сівозмін у рослинництві, щільності утримання тварин, збереження спеціалізації ферм тощо. Більше  того, законопроект передбачає адміністративну та навіть кримінальну відповідальність за порушення виробничих стандартів сільськогосподарської діяльності, зазначених в аграрних паспортах. Кінцевим результатом всіх цих нових елементів буде не здатність «невидимої руки» ринку реструктурувати українське сільське господарство у більш конкурентоспроможний та продуктивний сектор. Замороження виробничих структур в рослинництві та тваринництві на п’ять років поламає один з фундаментальних ринкових механізмів адаптації виробничих планів у відповідності до цін, що складаються на міжнародних ринках; це «заморозить» неконкурентоспроможні ферми у секторі. По суті, система аграрних паспортів є поверненням до принципів центрального планування радянських часів. 

    Подальшим ключовим інструментом ДАП є цінове регулювання. Законопроектом пропонується дозволити цінам коливатись у визначеному інтервалі, між мінімальною та максимальною цінами, та застосовувати інтервенції, заставні закупівлі, квотування експорту та імпорту, а також інші торговельні обмеження задля утримання цін в цих рамках. У разі, якщо різниця між ринковою ціною та відповідними лімітами перевищить 20%, можуть застосовуватись адміністративне регулювання. Економічна література одностайна щодо негативного впливу такого режиму. Крім цього, це суперечить стандартам СОТ та призведе до величезних бюджетних і соціальних витрат. 

    Отже, в контексті інструментарію Державної аграрної політики ми пропонуємо:

    4. відмовитися від концепції аграрних паспортів та виробничих стандартів сільськогосподарської діяльності; якщо ж уряд хоче зберегти їх, вони не мають бути обов’язковими для виробників та не мають передбачати будь-якої відповідальності за порушення стандартів сільськогосподарського виробництва; уряд має використовувати їх тільки для моніторингу, складання звітності та адаптування політичних заходів відповідно до цілей; 

    5. якщо головною метою стандартів сільськогосподарського виробництва є збереження родючості ґрунтів, уряд має підійти до проблеми безпосередньо, через гарантування виконання Закону України «Про охорону земель», а не через пряме втручання у виробничий процес. 

    6. відмовитися від ідеї цінового регулювання. Навпаки, уряд має затвердити свою прихильність ідеям вільного ринкового ціноутворення шляхом зобов’язання не втручатись в ціноутворення на аграрних ринках.

    Загалом, законопроект має сильний «неринковий» або центрально&плановий нахил із потенційно значними негативними економічними наслідками, а також він не враховує негативний досвід ЄС із вкрай зарегульованою Спільною аграрною політикою. У чинній редакції законопроект потрібно суттєво переглянути.

Поділитися:
Powered by

Activemedia
© 2020
Інститут
економічних досліджень
та політичних консультацій
адреса:
Рейтарська 8/5-А,
01054 Київ, Україна
тел.:
+ 38 044 278-63-42
+ 38 044 278-63-60
факс:
e-mail:
+ 38 044 278-63-36
institute@ier.kyiv.ua
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на www.ier.com.ua