Друк

Анонс

Вхід на сайт


Архів 2011

  • 13.03.2011

    Банківський сектор в Україні: минулі події та майбутні виклики

    (Код:PP_02_2011)

    Банківський сектор України за останні роки розвивався за схемою "бум-спад". Швидке зростання обсягу позик, які часто надавались в іноземній валюті за рахунок дешевих зовнішніх запозичень, призвело до накопичення макроекономічних проблем та уразливості банківського сектору. З початком світової фінансової кризи в кінці 2008 року бульбашка луснула і сектор зіткнувся з серйозними проблемами ліквідності та платоспроможності. В результаті зупинилось кредитування, що створило додаткове навантаження на реальний сектор, що увійшов у фазу глибокого спаду. Швидкі і рішучі заходи з боку влади, за підтримки міжнародних фінансових установ, дозволили запобігти повного краху і заспокоїти ситуацію.

    Період стабілізації банківського сектору, що спостерігається сьогодні, дозволяє провести ретельний аналіз і оцінку ситуації. Провівши такий аналіз, ми можемо отримати певні важливі уроки, що зроблять систему стабільнішою без перешкоджання виконанню нею функції фінансового посередництва важливої для реального сектора. Такі рекомендації щодо економічної політики узагальнюють нашу позицію:

    1. Макроекономічна політика: Україні потрібно надалі покращувати макроекономічну політику з метою забезпечення макроекономічної стабільності. Гнучка система обмінного курсу та поступове впровадження таргетування інфляції є ключовими елементами в цьому напрямку. 
    2. Зростання кредитування: У ситуації, коли обсяги кредитування все ще обмежені, владі слід утримуватись від використання інструментів, що дедалі більше обмежують кредитування. Тому, чинні обмеження, а також запланована законодавча заборона на надання кредитів в іноземній валюті для позичальників без надходжень в іноземній валюті повинні бути переглянуті. Ми вважаємо за краще застосовувати макро-пруденційні правила, а не прямі заборони для управління валютними ризиками.
    3. Консолідація: Консолідація на ринкових засадах може допомогти підвищити ефективність фінансового посередництва, але чинна законодавча база щодо регулювання процедури злиття та поглинання є серйозною перешкодою. Тому необхідно створити сприятливі правові умови.
    4. Сторона активів: Боротьба з високим рівнем проблемних кредитів має стати головним пріоритетом політики, тому що в іншому випадку банки не будуть надавати нові кредити. Доцільним буде впровадження кроків НБУ щодо спрощення процедури списання безнадійних кредитів.
    5. Сторона пасивів: Ми підтримуємо плани щодо скасування права вкладників знімати строкові депозити в будь-який час, оскільки це дозволить зменшити ризики ліквідності і сприятиме довгостроковому кредитуванню.
    6. Співвідношення між активами і пасивами: З огляду на обмеженість довгострокового фінансування в гривні одним із способів сприяти довгостроковому кредитуванню в національній валюті буде запровадження механізму хеджування валютних ризиків. У середньостроковій перспективі модель розвитку сектору повинна відповідати принципу "внутрішні вклади фінансують внутрішні позики".
    7. Капітал: Адекватний рівень капіталізації сектора є ключовим елементом у процесі нормалізації. Виконання планів рекапіталізації всіма банками, таким чином, є необхідним. Для рекапіталізованих державою банків є необхідним стратегічне рішення про майбутні дії. 
    8. Права кредиторів і позичальників: Захист прав кредиторів має вирішальне значення для стабільного відновлення кредитування. Владі необхідно покращувати правове та судове середовище.
    Автори:  Кравчук Віталій, Джуччі Рікардо, Кірхнер Роберт, Cyrus de la Rubia
Powered by

Activemedia
© 2020
Інститут
економічних досліджень
та політичних консультацій
адреса:
Рейтарська 8/5-А,
01054 Київ, Україна
тел.:
+ 38 044 278-63-42
+ 38 044 278-63-60
факс:
e-mail:
+ 38 044 278-63-36
institute@ier.kyiv.ua
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на www.ier.com.ua