Через два роки приєднання України до СОТ в травні 2008 року, політикам доводиться в черговий раз прийняти стратегічне рішення щодо майбутньої торгівельної політики країни. Важко переоцінити значення таких рішень, оскільки вони впливають не тільки на торгівельні потоки, але й на швидкість структурних реформ, - питання, що має практично таке ж значення, як і сама торгівля.
У порядку денному два основних варіанти: укладання далекосяжної домовленості про вільну торгівлю з Європейським Союзом ("ЗВТ+") і участь у митному союзі між Росією, Білоруссю і Казахстаном, формування якого розпочалося 1 січня 2010 року. Хоча багатьом політикам обидві ідеї видаються привабливими, насправді ж ці два підходи несумісні між собою. Це означає, що необхідно прийняти стратегічне рішення щодо майбутньої торгівельної політики та політики регіональної інтеграції України.
Створення ЗВТ+ з ЄС, без сумніву, буде в економічних інтересах країни. Українські експортери матимуть кращий доступ до дуже великого і стабільного ринку, і, в той же час, українські компанії зможуть імпортувати передові засоби виробництва за відносно низьких цін, покращуючи таким чином власну конкурентну позицію. Звичайно, прийняття законодавчих норм і технічних стандартів передбачає витрати для України, однак це також сприятиме поліпшенню доступу як до ринків ЄС, так і до ринків третіх країн, оскільки стандарти ЄС є міжнародними.
Участь України в митному союзі з Росією та іншими країнами СНД принесла б обмежені переваги для експортерів, оскільки Україна вже має режим вільної торгівлі з країнами СНД. Найбільш привабливим у цьому сценарії для України є можливість дешевого імпорту енергії з Росії. Однак, на нашу думку, дешевий імпорт енергоресурсів малоймовірний в довгостроковій перспективі, незважаючи на нещодавню угоду з Росією щодо цін на газ. Більш того, це має спірний характер, оскільки призведе до вищої енергетичної залежності та уповільненню модернізації країни у сфері енергоефективності.
Таким чином, стратегічне рішення однозначно має бути прийнято на користь створення ЗВТ+ з ЄС. У той же час, Україна повинна підтримувати добрі торговельні відносини з Росією та іншими країнами СНД, оскільки вони мають важливе значення для української економіки. За можливості, варто доопрацювати існуючі двосторонні угоди про ЗВТ з країнами СНД та включити до них питання торгівлі послугами та ряд інших пов'язаних з торгівлею питань.
Що стосується ЗВТ+ з ЄС, для полегшення переговорів Україні варто здійснити ряд наступних кроків. У торгівлі товарами однозначно необхідними є подальші реформи в області технічного регулювання та санітарних і фіто-санітарних стандартів відповідно до зобов'язань України у СОТ. У торгівлі послугами пріоритетом є подальше покращення доступу за третім способом поставки послуг (комерційна присутність). І нарешті, посилення захисту прав інтелектуальної власності є обов'язковим для сприяння інноваціям та забезпеченню довгострокового стабільного економічного розвитку країни.