В Україні відсутня ефективна система соціальної допомоги. Більшість соціальних пільг надається або в натуральній формі, або всьому населенню. Протягом останніх років від швидкого економічного зростання більше виграє міське населення, ніж сільські домогосподарства. Бідність стала більш притаманна сільській місцевості.
Аналіз єдиної соціальної програми, яка чітко спрямована саме на допомогу бідним, - допомоги малозабезпеченим сім'ям - свідчить, що програма є малоефективною незалежно від вибору межі бідності. Більше ніж 87% бідних домогосподарств виключаються з участі в цій програмі. Кількість домогосподарств, що отримують цю допомогу і не є бідними, якщо використовують межу бідності "60% е-медіани", перевищує 75% від загальної кількості реципієнтів, що свідчить про регресивний характер цієї програми.
Виходячи з обмеженості бюджетних коштів важливо, щоб уряд покращив адресність соціальної допомоги. Правильне визначення бідних домогосподарств є одним із найбільших викликів. Ми пропонуємо запровадити змішану систему соціального забезпечення. Одним із принципів цієї системи буде самовизначення шляхом запровадження вимоги щодо участі бідних домогосподарств в громадських роботах або підвищенні кваліфікації. Іншим елементом системи повинно стати запровадження перевірки матеріального становища домогосподарств на базі індикаторів, які корелюють з бідністю, а не лише перевірки задекларованих доходів.
Громадські роботи та тренінги будуть найбільш доцільними для бідних домогосподарств в сільській місцевості. Для розробки індикаторів для перевірки матеріального становища домогосподарств слід створити спеціальний орган державної влади. Нова система соціальної допомоги потребуватиме постійного аналізу статистичних даних. Для цього може бути використано опитування домогосподарств, що проводить Держкомстат.