У роботі представлено результати емпіричного моделювання інфляційної динаміки в Україні за 1999-2008 рр. Її мета - виявлення джерел інфляції на протязі цього періоду, оскільки існує неузгодженість оцінок урядовців та аналітиків щодо конкретних причин інфляційних процесів. Така незгода не видається дивною, оскільки без відповідної оцінки на основі статистичного аналізу ця проблема не може бути вирішена. Це, в свою чергу, означає, що політиці по боротьбі з інфляцією може бракувати емпіричного підґрунтя, і таким чином, вона може виявитись неповністю ефективною або взагалі помилковою.
Однак сьогодні є очевидним, що антиінфляційні заходи мають здійснюватись швидко і мати чітко визначені цілі, особливо в останній період високої інфляції, яка є одним із порушень макроекономічної рівноваги, з яким зараз стикається Україна.
Наш аналіз демонструє, що розробити емпіричну модель інфляційних процесів в Україні, що не суперечить теоретичних засадам, можливо. Це в свою чергу має важливі наслідки для розробників антиінфляційної політики. Вплив політики обмеження сукупного попиту як-то більш жорсткої монетарної політики на інфляцію підтверджується при аналізі довгострокового взаємозв’язку між грошовою масою і цінами в Україні. Водночас, вплив фіскальної політики важче виявити емпірично, до того ж вона часто має тимчасовий та обмежений вплив. Однак, це не означає, що фіскальна політика зовсім не впливає на інфляційні процеси, просто часто виникають складності з оцінкою її впливу на інфляцію через недостатність даних. Важливим каналом впливу фіскальної політики на інфляцію є інфляційні очікування, що знаходяться поза полем емпіричного аналізу, і є ключовим фактором послаблення цінового тиску.
Іншими доведеними причинами виникнення інфляції є зовнішні фактори, такі як ціни на сировинні продукти та коливання обмінного курсу, що не дивно в контексті відкритості української економіки. Політика обмеження коливань обмінного курсу для уникнення великої девальвації є таким чином належною для боротьби з інфляцією. Звичайно, такий підхід добре поєднується з обмежувальною монетарною і фіскальною політикою. Однак, можна виділити також фактори, що впливають на інфляцію, і зі сторони пропозиції. Отримані результати показують необхідність поєднання короткострокового регулювання попиту с довгостроковими заходами для стимулювання сукупної пропозиції. Структурні та інституційні реформи з метою посилення гнучкості пропозиції, потрібні для того, щоб змінювалась пропозиція а не ціни, у випадку сильного тиску зі сторони попиту.
