Інфляція описує процес стійкого зростання цін на широке коло товарів та послуг. Саме тому в її основі лежать рішення підприємств підвищити ціни на свої товари та послуги. Приймаючи такі рішення, підприємства зважають не лише на минулі тенденції цін та витрат (таких як зарплата, вартість ресурсів, рента), але й на свої очікування щодо зростання витрат і цін у майбутньому. Таким чином, інфляційні очікування стають визначальним фактором інфляції. Це явище, характерне також і для зарплат, є головною причиною власної динаміки інфляції, яка може проявляти через «ефект другого витка».
Розуміння цього явища має вагоме значення у проведенні монетарної політики для боротьби з інфляцією. Щоб подолати інфляцію, недостатньо обмежувати поточну грошово- кредитну та фіскальну політику; влада має також таргетувати інфляційні очікування та намагатися позитивно впливати на них. Цінова стабільність буде досягнута лише тоді, коли можна буде стримувати цінові очікування. Це особливо актуально для НБУ як центрального банку, але також для інших гілок влади. Будь-який захід для боротьби з інфляцією (тобто більш обмежуюча соціальна політика та політика оплати праці) повинні бути оголошені заздалегідь, щоб впливати на очікування, а отже, прямо на інфляцію.
Оскільки інфляційні очікування не є спостережуваною величиною, їх необхідно виміряти, застосувавши при цьому певну методологію. Широко використовують два метод: через опитування (прямий метод) або за допомогою прив’язаних до інфляції облігацій (непрямий метод). Непрямий метод не може бути використаний сьогодні, оскільки в Україні не існує прив’язаних до інфляції облігацій. Тому Національний банк має зосередити увагу на прямих методах. Щодо прямих методів, в даний час в Україні проводиться декілька опитувань для вимірювання інфляційних очікувань. На наш погляд, методологія існуючих опитувань потребує вдосконалення, оскільки кожне з них має свої особливості. Міжнародний досвід пропонує декілька важливих зауважень для такого вдосконалення. Поряд з розширенням секторального зрізу (з наголосом на домогосподарствах) має бути збільшено часовий горизонт очікувань. В той час як короткострокові очікування, які наразі збирають, є важливим інформативним показником, довгострокові очікування також можна збирати. Очікування на більш довгострокову перспективу є важливою складовою більшості міжнародних опитувань, оскільки вони відображають довіру до центрального банку. Також мають бути вдосконалені шляхи збору, відстеження та презентації інформації. НБУ може взяти лідерство в проведенні порівняльного аналізу всіх опитувань та в представленні результатів громадськості.
В цьому дослідженні робиться перша спроба проаналізувати інфляційні очікування на основі простого кореляційного аналізу. В роботі можна виявити деякі цікаві властивості основних показників, які збирає в своїх опитуваннях ІЕД. Втім, спираючись на покращення в методології та доступність довших часових рядів даних, ми рекомендуємо НБУ проводити систематичні дослідження інфляційних очікувань. Сюди входить конкретний механізм формування очікувань, їх взаємозв’язок з майбутньою інфляцією, а також реакція на заходи влади. Результати такого прикладного дослідження можуть активно використовуватись НБУ для управління інфляцією, аналізу отриманої довіри та сприяння ціновій стабільності. Майбутній перехід до таргетування інфляції як основи монетарної політики збільшить потребу в таких заходах, оскільки довіра до центрального банку та управління інфляційними очікуваннями є ключовими елементами такої монетарної політики.
