Завдяки низькому урожаю цього року Україна стала чистим імпортером зерна в 2003/2004 маркетинговому році. Це призвело до підвищення цін на зерно і серед урядовців створило почуття "кризи". Однак, приймаючи до уваги заходи, що були вжиті урядом, більш доцільно було б говорити про кризу сільськогосподарської політики, ніж про кризу в сільському господарстві:
- Роблячи наголос на індивідуальну відповідальність уряд підтримав міф про те, що люди можуть контролювати ринки і створив атмосферу, в якій кожен бюрократ намагається здаватись "активним" у контролі за ринком і в усуненні "ринкових недоліків". В результаті ще більше ринкових недоліків було створено.
- Державне втручання через встановлення максимальних цін, контроль рівня рентабельності і торгівельних націнок не допоміг покращити ситуацію на ринку, а, навпаки, ще більше дестабілізував і фрагментував ринки.
- Проголошення про наміри уряду закупити зерно на внутрішньому ринку є непродуктивними. Україна зараз потребує не зростання попиту на зерновому ринку, а зростання пропозиції.
- Непрозорість політики уряду стосовно імпорту зерна призвела до призупинення імпорту приватними компаніями, таким чином зменшуючи пропозицію і підвищуючи ціни на зерно.
- Загалом, приймаючи до уваги заходи, вжиті урядом протягом останнього часу, виникають сумніви щодо намірів України проводити ринкову сільськогосподарську реформу і реструктуризацію. Якщо адміністративне втручання буде посилюватись, то бідний урожай 2003 року запам’ятається не лише тими тимчасовими труднощами, які він спричинив.
Неминучим є той факт, що Україна буде імпортувати продовольче зерно в 2003/2004. Політики повинні керуватися принципом "менше - це більше". Останні місяці непрозорої і непродуктивної політики не зробили нічого, щоб вирішити фундаментальну проблему того, що в Україні низький урожай, що Україна змушена імпортувати зерно і що зерно на сьогодні дорого коштує на світовому ринку. Дійсно, жоден політик не може нічого зробити, щоб вирішити жодне із цих питань. Отже, єдине, що може зробити уряд - це полегшити імпорт зерна, тим самим стримуючі внутрішні ціни, і забезпечити пряму допомогу тим верствам населення, для яких поточна ситуація створила великі труднощі.
