Ігор Бураковський, голова правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій:
Основні засади пенсійної системи України фактично успадковані від колишнього Радянського Союзу. Зміни, які відбувалися, стосувалися якихось технічних моментів — порядку розрахунку пенсії, формул, визначення кола людей, які можуть претендувати на ті чи інші різновиди пенсії. Але радикального реформування пенсійна система не зазнала.
Якщо ми подивимось на діяльність існуючих пенсійних фондів за кордоном, то мова не йде про купівлю якогось конкретного активу. Як правило, всі операції здійснюються з пакетом або портфелем активів. Тобто це набір акцій, набір цінних паперів. І вже безпосередньо керуючий цим портфелем робить різного роду операції: продає дешеві активи, намагається купити ті активи, які дорожче. Таким чином в цілому нівелюються ризики, пов’язані зі знеціненням майбутньої пенсії.
Тому я б не говорив про надійність якогось одного інструменту. У тому числі коли мова йде про ОВДП. Теоретично держава теж може піти на реструктуризацію своїх боргів. Хоча це вже останній крок, на який може піти держава у своєму фінансовому менеджменті.
В Україні ми бачимо перші паростки формування інвестиційних фондів, які пропонують своїм клієнтам управління коштами за рахунок їхньої диференціації по різним видам активів. Тому на сьогоднішній день така практика в Україні вже існує. Вона не така розвинена і поширена, як за кордоном. Але мені здається, тут відбуваються певні позитивні зміни.
Наголошую: я б не прив’язувався до якогось конкретного активу, тому що будь-який актив не може характеризуватися постійною вартістю. Вартість завжди залежить від попиту і пропозиції, а також від характеру активів.
За великим рахунком, НПФ — це той же банк, адже ми вкладаємо туди кошти. Особливість цього фонду полягає в тому, що кошти, як правило, вкладаються на довгостроковий депозит. Далі — питання, як він буде керувати цими коштами: чи він буде вкладати в економіку, чи в цінні папери, чи в цінні папери інших пенсійних фондів.
Але діяльність цих фондів, як правило, законодавчо врегульована і певною мірою обмежена. Таким пенсійним фондам забороняють надзвичайно ризиковані операції, різного роду спекулятивні ігри. Є дуже жорсткі обмеження стосовно того, як мають диференціюватися ці вклади.
Попри те, що українська система у своїх основних фундаментальних рисах залишається такою, яку ми успадкували від Радянського Союзу, питання про створення другого і третього рівня пенсійної системи почало обговорювати з моменту проголошення незалежності. Перші ідеї були сформульовані у 1992-1993 роках. І тільки зараз ми підійшли до створення другого рівня пенсійної системи.
Я думаю, що створення другого і третього рівня — це загальносвітовий тренд. І на сьогоднішній день практично всі країни світу говорять про кризу так званої солідарної системи, яка на сьогоднішній день існує в Україні, коли нинішні працюючі платять за нинішніх пенсіонерів. Це створює великі проблеми, зважаючи на демографічну ситуацію, різного роду проблеми із розвитком економіки, в результаті чого зростає навантаження на одного працюючого. Таким чином виникає проблема — нам треба шукати інші способи забезпечення достойної пенсії. І якраз майбутні пенсіонери мають взяти активну участь в забезпеченні себе достойною пенсією.
Джерело: espresso.tv
