Друк

Коментарі експертів

  • Життя після держпідтримки сільського господарства – яке воно? Досвід Нової Зеландії

    07.12.2015


    Нещодавно опублікований проект податкової реформи від Мінфіну фактично позбавляє сільське господарство податкових пільг. Цікаво, що з боку аграрної спільноти реакція на це зводиться в основному до двох тез. Перша - без держпідтрики українські аграрії не виживуть. Друга – у всьому світі сільське господарство підтримується (в першу чергу в ЄС та США), значить, і нам треба. В світовій практиці, звичайно, важко знайти випадки, коли аграрії добровільно відмовлялись від держпідтримки. Проте такі випадки є, і вони демонструють, що аграрії можуть досить швидко позбавитись від дотаційної залежності та ще успішніше розвиватись.

    Наразі в Україні державна підтримка сільському господарству надається переважно у вигляді податкових пільг (93% від загального обсягу підтримки в 2014 році), зокрема через спеціальний режим оподаткування ПДВ та єдиний податок 4-ої групи (до 2015 року – фіксований сільськогосподарський податок). За даними ОЕСР (http://www.oecd.org/tad/agricultural-policies/producerandconsumersupportestimatesdatabase.htm), загальна сума податкових пільг сільському господарству в 2014 році склала 17,8 млрд. грн., що становить 4,5% від валового сільгоспвиробництва або приблизно 1000 грн на гектар ріллі в обробітку сільськогосподарськими підприємствами.

    Одним із основних аргументів економічної науки проти дотування/підтримки тих чи інших галузей економіки  є те, що від «дотаційної залежності» дуже важко позбавитись. Отримувачі держпідтримки використовують всі можливі важелі політичного та суспільного впливу задля збереження такої підтримки. Якраз досвід США та ЄС є тому яскравим свідченням. Можна побачити як важко відбувається процес реформування системи аграрної підтримки в ЄС протягом останніх 20 років (з часу реформи Мак-Шеррі 1992 року). Хоча ЄС зробив досить успішні кроки на шляху надання «більш ринкового обличчя» своїм формам підтримки,  проте загальний бюджет підтримки (біля 50 млрд. євро) фактично не змінився.

    Новій Зеландії в 1984 році вдалось провести природній експеримент з добровільної відмови від держпідтримки. На час її відміни, Нова Зеландія по деяких параметрах знаходилась в досить схожому до сучасної України становищі. В 1984 році Нова Зеландія знаходилась на межі банкрутства, значні макроекономічні проблеми змушували нарощувати іноземні запозичення, рівень інфляції становив 20%, і це все відбувалось на фоні спадних міжнародних цін на агропродовольчу продукцію (див. hthttp://www.fedfarm.org.nz/files/2005---Life-after-subsidies---the-NZ-experience.pdf). Частка сільського господарства в ВВП становила 14,2%. Правда рівень підтримки новозеландських фермерів складав в середньому біля 40% від виручки. Реагуючи на ці виклики, уряд Нової Зеландії, скасував в 1984 році біля 30 різноманітних виробничих субсидій та експортних стимулів. На додаток була проведена масштабна лібералізація, як то перехід до плаваючого обмінного курсу, відхід від протекціонізму і політики імпортозаміщення.

    Не зупиняючись на деталях як саме пережило сільське господарство Нової Зеландії таке потрясіння, хотілось би акцентувати на таких основних моментах. По-перше, відмова від держпідтримки дозволила починаючи з 1986 року досягнути середнього річного зростання продуктивності в сільському господарстві на рівні 5,9%, в той час до відміни підтримки річне зростання ледве дотягувало 1%. Для статистики: експорт всієї агропродовольчої продукції з Нової Зеландії в 2014 році склав 219 тис. дол. США/га сільгоспземель, проти 36 тис дол. США для України. По-друге, багато фермерів перестали працювати, проте не в таких масштабах, як це передбачалось. За офіційними прогнозами, очікувалось, що біля 20% всіх фермерів перестануть працювати через відміну держпідтримики, проте насправді лише біля 1% фермерів покинули бізнес одразу, і ще 5% протягом 1985-89рр. Але ці цифри не сильно відрізнялись від «нормального рівня» банкрутства фермерів в Новій Зеландії. По-третє, з 1986 не зменшується сільське населення, а навпаки, зростає такими ж темпами як і міське населення. Четверте, уряд все ж таки продовжує підтримувати сільське господарство на рівні 1% валового виробництва, проте це фінансування переважно науково-дослідної роботи в сільському господарстві (див. http://econpapers.repec.org/paper/agsnaam06/163879.htm).

    Важко погодитись з думкою про особливість сільського господарства України і що в нас закони економіки працюють якимось особливим чином. Тому незважаючи на велику відстань Нової Зеландії від України та відмінність агро-кліматичних умов, все ж таки не варто ігнорувати хоч і поодинокий, але успішний досвід виходу з дотаційної залежності та життя без держпідтримки.


    Джерело: AgroPortal

Поділитися:
Powered by

Activemedia
© 2010
Інститут
економічних досліджень
та політичних консультацій
адреса:
Рейтарська 8/5-А,
01030 Київ, Україна
тел.:
+ 38 044 278-63-42
+ 38 044 278-63-60
факс:
e-mail:
+ 38 044 278-63-36
institute@ier.kiev.ua
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на www.ier.com.ua