Друк

Архів 2010

  • Можливості експорту сталої біомаси з України до ЄС: підсумки міжнародної конференції

    03.12.2010

    Міжнародна конференція під назвою «Ринок біомаси в Україні та можливості експорту до ЄС: практичні аспекти щодо вимог сталості сертифікації продукції» зібрала експертів, представників бізнесу та посадовців для обговорення потенційних викликів вимог сталості та їх впливу на розвиток аграрних ринків 30 листопада 2010 року в Києві. Серед багатьох важливих тем, учасники зосередили увагу на структурі та функціонуванні декількох систем сертифікації, доступних для України, розвиток цільових показників щодо часток відновлювальної енергії та відповідного законодавства в Німеччині, ЄС та в Україні, а також досвід перших проектів сертифікації.

    У вступних промовах доповідачі підкреслити важливість вимог сталості в ЄС як імпортера української біомаси, зокрема ріпаку. Апекс Ліссітса, президент Українського клубу аграрного бізнесу, оцінив обсяг експорту ріпаку з України до  ЄС в обсязі 1,45 млн тон (майже 600 млн дол. США) у 2011 році та передбачив його зростання до 1.8 млн тон (800 майже 800 млн дол. США) у 2012. Ян Генке, представник ISCC, зауважив, що для забезпечення таких обсягів екпорту в мабутньому буде ускладнене без проходження сертифікації, яка невдозвні пошириться і на інші види застосування біомаси (продовольчі та технічні)[1].

    У своєму виступі в першій секції конференції, яку модерував Хайнц Штрубенхоф, керівник Німецько-українського аграрного діалогу, Фолькер Зассе з посольства Німеччини в Україні розповів про амбітні але реалістичні завдання в енергетиці до 2050 року, зокрема досягти 60% відновлювальної енергії в кінцевому споживанні енергії та 80% відновлювальної електроенергії в кінцевому споживанні електроенергетиці. Разом з наміром суттєво збільшити ефективність використання електроенергії, такі цілі потребуватимуть значних інвестицій (близько 20 млрд дол. США), тому сьогодні тривають дискусії про те, що готове суспільство до таких витрат. За його словами, Україна зробила достатньо для розвитку законодавства у сфері біоенергії, неповністю скористалася квотою за Кіотським протоколом та розпочала підготовку стратегії скорочення викидів парникових газів. Подальші зусилля у цьому напрямі (такі як введення обов’язкових квот відновлювальної енергії чи інші механізми підтримки), пов’язані зі зростанням державних витрат, на думку пана Зассе, є невиправданими та можуть призвести до структурних диспропорцій в економіці країни.  В свою чергу, Віктор Тимощук з Міністерства аграрної політики та Григорій Калетнік з Комітету ВР з питань агарної політики та земельних відносин розповіли про стратегію України у сфері біоенергії з намірами розвитку механізмів стимулювання споживання відновлювальної енергії для максимального використання біоенергетичного потенціалу країни та скорочення залежності від імпорту енергоносіїїв. Доповідачі проінформували аудиторію про сучасні проекти виробництва біогазу, біоетанолу та біодизелю та зауважили усвідомлення та цілковиту готовність учасників ринку до вимог сталості.

    Наступні виступи, присвячені процесу сертифікації, розпочав Ян Генке з представлення системи сертифікації ISCC (International Sustainability and Carbon Certification), глобальної системи, розробленої для усіх видів біомаси. Компанії, які зацікавлені в сертифікації повинні стати членом ISCC (наразі перелік членів ISCC містить понад 190 компаній з Європи, Південної Африки та Латинської Америки, у тому числі виробників побутової хімії та продуктів харчування, які очікують поширення вимог сталості та інші способи використання біомаси) Система пройшла дворічний випробувальних період та зараз є функціональною адаптивною системою, заснованою на декількох принципах: вимоги охоплюють увесь ланцюжок постачання, втім сертифікат для кожної окремої компанії надається незалежно від того, чи отримали його інші пов’язані з нею компанії вище чи нижче в цьому ланцюгу. Це полегшує завдання окремим учасникам ринку в процесі сертифікації. ISCC охоплює органи сертифікації, акредитовані уповноваженими органами влади Німеччини, яка вже зараз надала сертифікати понад 80-ти компаніям (перелік таких компаній та необхідних документів для проходження сертифікації для кожного типу підприємства (господарство, перші пункти прийому біомаси, переробні заводи) доступні на веб-сторніці ISCC  http://www.iscc-system.org).

    Наступні доповідачі, Райнер Фрідель з Peterson Control Union, Людвіг Штріве з Toepfer International та Андрій Лисеноков з AbCert AG розповіли про труднощі, з якими вони зіткнулися під час сертифікації в Україні: нестача зрозумілої та доступної документації, низький рівень обізнаності та небажання змін, необхідних для підтвердження дотримання вимог сталості під час виробництва чи торгівлі з використанням системи балансу маси, мала кількість компетентних організацій для надання консультаційних послуг компаніям, які зацікавлені в проходженні сертифікації.  

    Під час дискусії висвітлювались питання сучасної та майбутньої торгівлі сталої біомасою:

    • З січня 2011 року вимоги сталості починають діяти в Німеччині, проте декілька систем сертифікації очікують затвердження з боку Європейської комісії (перша система має бути затверджена до літа 2011 року), що означатиме гармонізації вимог у всіх країнах-членах ЄС (визначення понять першого пункту прийому біомаси, лугів з високим рівнем біорізноманіття та інших заборонених до використання територій). До того часу різні національні схеми ускладнюватимуть торгівлю і унеможливлюватимуть роботу ринку в цілому (Філіп Шукат, GTZ);    
    • Сертифікація принесе вигоди учасникам ринку оскільки різниця в ціні, що утворилася на сертифіковану та несертифіковану продукцію перевищує витрати, пов’язані з проходженням сертифікації. До 2013 року, така різниця скоріш за все зникне на ринку ЄС, адже несертифікована продукція не буде допущена для продажу на ринку, втім виграш в ціні залишиться актуальним для українських виробників, які мають і інших імпортерів (зокрема країни Середнього Сходу);
    • Українські організації та окремі аудитори, Які бажають здійснювати сертифікацію, можуть отримати акредитацію від уповноважених органів влади в ЄС, проте мають бути готовими до конкуренції на цьому ринку та мати необхідний досвід, в іншому разі витрати на проходження акредитації не будуть компенсуватися вигодами  (Хайнц Штрубенхоф);
    • Основні витрати, пов’язані з сертифікацію, виникають не за рахунок плати органам сертифікації (які оцінюють ся у розмірі 3000 ЄВРО для компанії, класифікованої як перший пункт прийому біомаси, що мають угоду на постачання сировини від 15 господарств з площею угідь 1000 га кожне), а в результаті необхідності змін в діяльності (документації) підприємства при підготовці до сертифікації (Райнер Фрідель).

     

    У заключних ремарках учасники торкнулися питання соціальної відповідності як складової вимог сталості у більш широкому сенсі, у тому числі з врахуванням рівного розподілу доходу від використання угідь та необхідності контролю балансу агрохімічних показників земель, що орендуються.

    ___________________________

    [1] Нині вимоги сталості охоплюють лише рідке біопаливо для виробництва електроенергії, тепла та охолодження та рідкі та газоподібне паливо для транспорту

    Теги:  біомаса, ЄС
Поділитися:
Powered by

Activemedia
© 2020
Інститут
економічних досліджень
та політичних консультацій
адреса:
Рейтарська 8/5-А,
01054 Київ, Україна
тел.:
+ 38 044 278-63-42
+ 38 044 278-63-60
факс:
e-mail:
+ 38 044 278-63-36
institute@ier.kyiv.ua
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на www.ier.com.ua