Із виступу Олександри Бетлій на конференції «Державні видатки в Україні: як досягти більшого, витрачаючи менше?», яка відбулася 12 грудня 2016 року.
Очікувана тривалість життя в Україні є нижчою, порівняно із країнами ЄС, тоді як рівень смертності від таких неінфекційних хвороб, як хвороби серцево-судинної системи, рак, цереброваскулярні захворювання, є суттєво вищим. Це частково пов’язано із незадовільністю роботи системи охорони здоров’я, в якій медичну допомогу сьогодні переважно надають на більш дорогому вторинному рівні, тоді як первинний рівень залишається нерозвиненим, а профілактичні заходи є радше відсутніми. Низька доступність якісної медичної допомоги спонукала уряд почати реформу системи охорони здоров’я. Так, на початку грудня 2016 року уряд ухвалив Концепцію реформи фінансування охорони здоров’я, відповідно до якої кожен громадянин матиме право на безоплатне отримання певного пакету медичної допомоги.
Визначення гарантованого пакету медичної допомоги буде наступним дуже важливим завданням, яке стоїть перед урядом, з огляду на обмеженість бюджетного фінансування. Тому питання підвищення ефективності обмежених видатків є надзвичайно важливим на сьогодні. Водночас для оцінки ефективності потрібно чітко визначити ключові показники ефективності як Міністерства охорони здоров’я, так і кожної окремої бюджетної програми.
На сьогодні Положення про МОЗ не визначає мету діяльності Міністерства, а визначені завдання радше відображають проведення поточної діяльності, а не орієнтовані на досягнення стратегічних цілей. Також не визначено стратегічні цілі роботи самої галузі охорони здоров’я.
Рекомендація. У Положенні про МОЗ варто визначити стратегічну мету діяльності Міністерства. Завдання Міністерства повинні бути сформульовані чітко і вони повинні визначати практичне спрямування його діяльності. При цьому нагально необхідно чітко визначити ключові показники ефективності (КРІ) роботи Міністерства. Необхідно ухвалити Стратегію розвитку галузі, в якій передбачити довгострокові цільові показники, оцінка виконання яких дозволить здійснювати моніторинг та оцінку роботи Міністерства.
Бюджетні запити Міністерства охорони здоров’я (а також інших міністерств) переважно не відповідають критеріям, визначеним у відповідних нормативних актах Міністерства фінансів, а також кращій світовій практиці. Основними недоліками бюджетних запитів є:
- Недостатня деталізація і часто відсутність обґрунтування відповідних бюджетних програм;
- Визначення мети як процесу, а не як стратегічної цілі;
- Визначення завдань як процесу впровадження поточної діяльності, а не процесу, орієнтованого на досягнення результату;
- Невірний вибір результативних показників, які часто не дозволяють оцінити ефективність впровадження бюджетної програми.
Так, мету більшості бюджетних програм МОЗ орієнтовано на процес, а не на досягнення результату. Йдеться про забезпечення процесів, створення умов для проведення діяльності. При цьому, в програмах іноді визначено різні цілі. Для кожної програми варто було б спробувати сформулювати єдину мету, в якій йшлося б про очікуваний результат від фінансування певної програми. Завдання повинні визначати діяльність, орієнтовану на досягнення стратегічної цілі програми.
Результативні показники часто сформульовано в такий спосіб, що оцінити ефективність впровадження програми та фінансування стає нетривіальним завданням. Більшість показників стосуються саме численних показників затрат та продукту, які визначено загалом для окремої програми, а не для окремого завдання, що ускладнює аналіз ефективності. Зокрема, такі показники як виконання доручень, опрацьована кореспонденція, здані приміщення в оренду (та вартість оренди) не є інформативними показниками.
Бюджетні запити МОЗ не завжди є достатньо інформативними для аналізу. Зокрема, в бюджетних запитах не представлено детального опису статей видатків (такої інформації часом бракує і в бюджетних паспортах). Зокрема, переважно відсутня інформація щодо переліку підпорядкованих Міністерству установ та інституцій, які отримують фінансування в рамках відповідної бюджетної програми.
Рекомендація. Міністерству охорони здоров’я варто визначати чітку стратегічну мету кожної бюджетної програми. Завдання повинні передбачати діяльність, яка допомагає досягти цієї мети. Необхідно розробити чіткі ключові показники ефективності виконання передбачених у бюджетних програмах завдань, що дозволить оцінювати їх ефективність. Також варто представляти опис відповідної бюджетної програми та перелік установ, діяльність яких фінансується в межах відповідних заходів. Для розробки ключових показників ефективності уряду необхідно залучити громадськість та експертні організації.
На сьогодні в Україні не впроваджено середньострокове бюджетне планування. Це призводить до неефективності бюджетних видатків, великої частки незавершених проектів. Також бюджетний процес є чутливим до політичних шоків. Тому надзвичайно важливо запровадити повноцінне середньострокове бюджетне планування, що забезпечить прогнозованість подальшого фінансування, підвищить ефективність фінансування, знизить вплив бюджетних циклів на фінансування галузі. Крім того, уряду варто запровадити повноцінне програмно-цільове бюджетування.
Рекомендація. Уряду варто запровадити середньострокове бюджетне планування. Зокрема, Міністерству фінансів варто розробити Основні напрямки бюджетної політики на 2018-2020 роки і представити їх на громадське обговорення вже в лютому 2017 року.
Цю роботу підготовлено в рамках проекту «Ефективність державних видатків: аналіз бюджетних запитів», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД) за підтримки Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за дорученнями урядів Німеччини та Великобританії.
Дивіться також відеозапис виступу Олександри Бетлій на конференції «Державні видатки в Україні: як досягти більшого, витрачаючи менше?»
