В Угоді про асоціацію прозорість виконує дві різні функції. По-перше, вона є одним з інструментів, які забезпечують відповідальність сторін угоди, сприяючи її належному виконанню. В цьому контексті положення УА щодо прозорості охоплюють низку зобов’язань з обміну інформацією між ЄС та Україною.
Такий обмін здійснюється багатьма способами, до яких належать запити, консультації, верифікації, надання доступу до документів та даних, обмін досвідом та найкращими практиками тощо.
По-друге, сторони угоди зобов’язалися дотримуватися прозорості як одного з принципів розробки та реалізації державної політики. Дотримання цього принципу є необхідним для створення передбачуваного та сприятливого для розвитку економіки бізнес-середовища в Україні, а також покращення бізнес-середовища в ЄС. Особливу увагу в Угоді про асоціацію приділено проблемам прозорості торговельної політики, оскільки основою угоди є глави, присвячені питанням створення поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі між ЄС та Україною. Прозорість у торгівлі є інструментом, який допомагає зменшити нетарифні торговельні бар’єри, що стали головною проблемою експортерів на багатьох ринках після зниження імпортних мит в останні десятиліття. Згадані бар’єри включають в себе не тільки технічне регулювання й санітарні та фітосанітарні заходи (СФЗ), які є найбільш відомими інструментами нетарифного регулювання, але також регулювання у сферах торгівлі послугами, державної допомоги, державних закупівель, інтелектуальної власності та антимонопольної політики. Прозорість дозволяє запобігти зловживанню цими інструментами (тобто, їх використанню длястворення прихованих перешкод торгівлі), а також сприяє зменшенню дозволених нетарифних бар’єрів, оскільки полегшує гармонізацію законодав-
ства України із acquis ЄС.
З огляду на вищезгадані функції, у цьому звіті прозорість в УА досліджується на двох різних рівнях: (1) прозорість співробітництва між сторонами угоди та (2) прозорість як принцип розробки та реалізації державної політики. У звіті не розглядаються інші аспекти обміну інформацією (який по суті є невід’ємною частиною будь-якого виду співробітництва), зокрема, обмін інформацією у процесі узгодження політики, спільного планування, проведення спільних
досліджень, вирішення спорів тощо.
