Ця стаття доступна лише англійською мовою.
Ця стаття доступна лише англійською мовою.
Дослідження підготовлене дослідником ЦДМВ Катериною Шинкарук у рамках проекту Фонду Фрідріха Еберта "КОМПАС 2020. Україна у міжнародних відносинах: цілі, інструменти, перспективи".
У статті розглядаються культурно-історичні та міжнародно-політичні особливості українсько-російських відносин та їх вплив на формування міжнародної суб'єктності та зовнішньополітичної ідентичності пострадянської України.
У статті розглядаються особливості суспільно-політичних трансформацій на пострадянському просторі, що набувають зовнішньополітичного значення, впливаючи на характер формування міжнародної суб'єктності пострадянських країн. Також у статті обґрунтовується застосування парадигми постімперського транзиту при аналізі процесів становлення зовнішньополітичної ідентичності зазначених країн.
Європейські лідери неодноразово наголошували на необхідності пошуку шляхів розв’язання найгостріших міжнародних проблем із залученням багатосторонніх механізмів прийняття рішень, особливо в рамках ООН. Однак асиметричність діалогу США–ЄС внаслідок очевидної (головним чином військової) переваги Штатів дозволяє останнім вдаватися до повчальних і навіть зверхніх інтонацій по відношенню до свого головного стратегічного партнера.
У своєму прагненні закріпити за собою статус світового і регіонального центру сили, сучасна Росія спирається головним чином на методи зовнішньополітичного примусу, так звану «жорстку силу», тим часом такий ресурс зовнішньополітичної «привабливості», як «м'яка сила», вона незаслужено ігнорує.