Газпром вперше з 1999 року зафіксував річний збиток у сумі 629 млрд рублів за результатами 2023 року, тоді як роком раніше компанія отримала чистий прибуток понад 1,23 трильйона рублів.Це стало ще одним наслідком російської агресії проти України.
У 2021 році Газпром отримав рекордний прибуток у більше 2 трлн рублів завдяки своєму панівному положенню на ринку ЄС. Тоді російська компанія поступово скорочувала поставки до ЄС, що викликало значне зростання цін на газ в Європі. Переломним для Газпрому став підрив трубопроводів у Балтійському морі, що унеможливив постачання «Північним потоком-1». Після цього країни ЄС (особливо Німеччина) почали активно будувати інфраструктуру для приймання скрапленого природного газу і скорочувати споживання газу. Як наслідок, прибуток Газпрому почав скорочуватися у 2022 році, а вже наступного 2023 року Газпром зафіксував збитки. Від збитків його не врятувала навіть прибуткова дочірня компанія «Газпром нафта», яка обігнала головну компанію холдингу ПАТ Газпром за обсягами капіталізації та прибутку. У І кварталі 2024 року ПАТ Газпром, який займається саме видобутком газу, відзвітував про збитки у сумі 449,5 млрд рублів.
Головна причина збитків – втрата можливості експортувати природний газ до більшості країн ЄС. Сьогодні експорт газу Газпрому до Європи через українську ГТС та «Турецький потік» оцінюється на рівні 24 млрд кв. м природнього газу, тоді як у 2022 році експорт складав близько 62 млрд кв. м. За експертними оцінками російського інституту енергетики та фінансів збитки від скорочення постачання газу до Європи складають $50-55 млрд.
Окрім європейського ринку Газпром постачає природний газ через трубопровід «Сила Сибіру» до Китаю. У Газпромі полюбляють говорити, що вони напружено працюють над розширенням китайського експортного напрямку, а обсяги експорту поступово зростають. Головна причина збільшення обсягів експорту – це вихід «Сили Сибіру» на проєктну потужність. Але для суттєвого зростання поставок блакитного палива до Китаю необхідно отримати згоду китайців на побудову другого трубопроводу, знайти кошти для фінансування цього проєкту, збудувати сам газогін, що може зайняти щонайменше 5 років («Силу Сибіру» будували з 2014 по 2019 роки). Чи потрібна Китаю додаткова гілка газопроводу – питання відкрите. Наразі Китай активно розвиває ядерну енергетику і робить ставку на відновлювані джерела електроенергії. До 2060 року Китай планує досягти кліматичної нейтральності. Тому фінансування побудови є менш привабливим порівняно із використанням скрапленого природного газу, який китайці закуповують у країн Перської затоки, та розвитком відновлюваної енергетики.
Ще одна альтернатива для Газпрому – це будівництво потужностей для скраплення природного газу і його подальшого експорту. Але реалізація цього проєкту прямо залежить від санкційного режиму. Традиційно, російські компанії при будівництві терміналів із скраплення газу користувались технологіями західних компаній і залучали їх як партнерів, що реалізовували найбільш технологічну частину проєкту. З початком російського вторгнення в Україну, багато компаній призупинили свою участь у цих проєктах. За наявності санкцій навіть із допомогою китайських партнерів будівництво подібних терміналів буде досить складною задачею. Для будівництва таких заводів Газпром навіть отримав кошти від російського ФНБ у сумі 400 млрд рублів. Росіяни декларують, що вони зможуть добудувати завод в Усть-Лузі до 2026 року власними силами, але реалізація таких проєктів без участі західних компаній-власників відповідних технологій часто потребує більше ресурсів і часу при нижчій якості роботи.
Загалом, російська агресія проти України коштувала Газпрому європейського ринку збуту, для обслуговування якого вже була побудована розгалужена інфраструктура. Щоб знову отримувати прибутки від експорту блакитного палива, Газпрому доведеться або будувати заводи із скраплення природного газу, або будувати трубопровід до Китаю. Завадити цим планам можуть санкції проти експорту російського скрапленого газу і заборона постачання в росію обладнання для заводів СПГ.
