Друк

Статті

  • 26.06.2020

    Один успіх на шістьох: як країни Східного партнерства протистоять пандемії

    Ще не встигла закінчитися перша хвиля пандемії коронавірусу, як в Україні вже офіційно стали говорити про початок другої. Проте тенденція до зростання кількості інфікованих в країні не є винятком, якщо розглядати ситуацію у нашому регіоні.

    В той час як урядам країн-членів ЄС на даний момент вдалося приборкати спалах хвороби, в більшості країн Східного партнерства, за винятком Грузії, ситуація виглядає не набагато кращою, аніж в Україні.

    Якщо говорити про відносну кількість інфікованих на 1 млн осіб, то наразі "лідирує" Вірменія (близько 7 тис. випадків), за нею йде Білорусь (6 тис.), Молдова (3,5 тис.), Азербайджан (1 тис.), Україна (майже 1 тис.) і Грузія (менше 200).

    Чому так сталося? І наскільки тяжкими будуть наслідки СOVID-19 для економік східних партнерів ЄС?

     

    Білорусь: не зовсім "шведська модель"

    Наші північно-західні сусіди знаходяться в крайній точці спектра, якщо оцінювати кількість заражених і превентивні заходи, що вживаються тамтешньою владою.

    Хоча йдеться про майже цілковиту відсутність останніх. Такі звичні для більшості держав карантинні правила, як заборона масових спортивних змагань і богослужінь, закриття шкіл і університетів, обмеження руху громадського транспорту, там просто не запроваджували, за винятком окремих випадків на місцевому рівні.

    Не змогли в Мінську й відмовитися від проведення традиційного святкового параду на 9 травня. На ігнорування урядом Білорусі своїх рекомендацій з протидії коронавірусу навіть вказала Всесвітня організація охорони здоров'я.

    В результаті Білорусь одразу зайняла першість у Східному партнерстві за кількістю інфікованих осіб (вже більше 59 тис.) і лише нещодавно поступилася Вірменії, якщо враховувати кількість хворих на 1 млн жителів (6246 і 6948 випадків відповідно).

    Така відмова від стримування епідемії нагадує шведську модель боротьби з коронавірусом.

    Проте є одна суттєва відмінність.

    Існування вірусу і його небезпека не піддавалися сумніву з боку представників влади Швеції, в той час як офіційний Мінськ в особі президента Лукашенка не переставав повторювати, що криза COVID-19 є надуманою і є радше інформаційною кампанією, яку треба ігнорувати.

    Варто віддати належне, Білорусь лідирує за кількістю проведених тестувань (більше 90 тис. тестів на 1 млн населення в порівнянні з близько 14 тис. в Україні), що може частково пояснити високу кількість зафіксованих випадків захворювання.

    Однак місцеві оглядачі критично ставляться до статистичних даних, наявних у публічному просторі, і вказують на закритість і обмеженість важливої інформації щодо перебігу пандемії (наприклад, щодо кількості вільних ліжок у лікарнях і масштабів захворювання серед медперсоналу).

     

    Вірменія: коли не варто поспішати

    За останні тижні в цій кавказькій країні пандемія набрала стрімких обертів.

    На думку місцевих експертів, ситуація погіршилася через непослідовність дій влади зі стримування поширення вірусу. Наприклад, уряд зачинив кордон з Іраном ще наприкінці лютого і в той самий час не припинив авіасполучення з Італією; а на початку березня зупинив роботу навчальних закладів, щоб потім через тиждень їх знову відкрити.

    Все ж таки жорсткі карантинні заходи були запроваджені (включно з необхідністю мати при собі спеціальну форму для виходу з дому), але лише наприкінці березня – на початку квітня.

    А вже 4 травня їх суттєво послабили, незважаючи на зростання кількості хворих.

    Носіння масок стало обов’язковим тільки 18 травня, і на початку червня уряд вирішив знову посилити деякі карантині обмеження. Проте більшості бізнесу, як і громадського транспорту, вони не стосуються.

    Не останнім чинником у погіршенні ситуації стало також ігнорування населенням карантинних правил і недостатній контроль за їх дотриманням з боку владних інституцій.

     

    Азербайджан: повернення до жорсткого карантину

    В сусідньому Азербайджані влада ж, навпаки, не вагалася із запровадженням суворих карантинних заходів від самого початку.

    Вже 3 березня були зачинені дитячі садочки, школи та університети, офіси, магазини (окрім продуктових і аптек), парки, спортивні заклади і заклади громадського харчування. Починаючи з 5 квітня уряд додатково посилив карантинні правила: громадянам віком від 65 років заборонялося покидати домівки, а всі інші, хто хотів вийти зі своєї оселі навіть за харчами чи ліками, мали отримати спеціальний дозвіл, надіславши смс-повідомлення.

    В іншому разі їм загрожував штраф і навіть ув’язнення.

    На початку травня відбулось деяке послаблення – відкрилося метро і більшість громадського транспорту, а дозвільний смс-режим залишився тільки в Баку і ще трьох найбільших містах.

    Проте разом зі пришвидшенням темпу тестувань на коронавірус протягом червня зросла вдвічі і кількість інфікованих.

    Тому спочатку уряд почав практикувати жорсткі обмеження на пересування громадян у вихідні дні в найбільших містах. Але вже 18 червня повернувся до цілодобових посилених заходів з протидії коронавірусу, які триватимуть два тижні з потенційним їх продовженням до серпня.

    Смс-режим буде знову застосовуватися в Баку і найбільших містах і районах. Свої двері для клієнтів зачинили перукарні, салони краси, музеї, торговельні центри і заклади громадського харчування.

     

    Молдова: український сценарій?

    Ситуація у Молдові схожа на те, що відбувалося в Україні: спочатку жорсткі превентивні заходи, починаючи з середини березня, потім – поступове їх послаблення з кінця квітня.

    Також, як і в українському випадку, викликом для сусідів стало повернення великої кількості трудових мігрантів (більше 100 тис.) з країн ЄС, включно з Італією, що вплинуло на епідеміологічну ситуацію і безробіття всередині країні. Хоча, на відміну від України, парламент країни окремо запровадив надзвичайний стан на два місяці, який тривав до 15 травня.

    Проте ці кроки молдовського уряду не дозволили приборкати ситуацію з коронавірусом, і в червні кількість хворих почала швидко зростати.

    Експерти вказують на недостатність контролю з боку влади за дотриманням правил карантину (особливо щодо особистого захисту), брак публічної комунікації і непродуману стратегію з послаблення карантинних обмежень.

    Також серед причин наводять поблажливість влади до православної церкви (особливо під час релігійних свят) і Соціалістичної партії, яка проводила деякі заходи в рамках майбутньої президентської кампанії.

    Через швидкі темпи поширення вірусу вже лунають невтішні прогнози щодо можливостей медичної системі впоратися з напливом нових пацієнтів. Як і в Україні, відсоток інфікованих медпрацівників є дуже високим і за деякими даними сягає 19% від усіх зареєстрованих хворих.

    Тому уряд у Кишиневі знову запровадив дистанційну роботу в державному секторі, обов’язкове носіння масок і суворіший контроль за дотриманням правил соціального дистанціювання з боку поліції, якій в цьому допомагає армія.

    При цьому влада не ризикує запроваджувати додаткових обмежень для бізнесу.

     

    Грузинська історія успіху

    В порівнянні з усіма іншими країнами Східного партнерства, найбільш кардинально ситуація відрізняється в Грузії. Її владі вдалося згладити криву захворюваності: за весь період в країні було зафіксовано лише 14 смертей від коронавірусу, і вже більше 80% інфікованих повністю одужали.

    Таким успіхом у подоланні пандемії грузини завдячують насамперед раннім і наджорстким – навіть диспропорційно суворим – карантинним заходам.

    На додаток до припинення роботи міського і регіонального громадського транспорту на деякий час під цілковиту заборону на в’їзд і виїзд потрапили чотири великих міста – Тбілісі, Кутаїсі, Батумі і Руставі.

    Досі два села в одному з муніципалітетів лишаються ізольованими від зовнішнього світу.

    Більш того, на два тижні у квітні було заборонене використання особистого автотранспорту, а також по всій країні була запроваджена комендантська година з 21:00 до 6:00, яка тривала протягом 53 діб і була скасована лише 23 травня.

    З огляду на позитивну динаміку уряд розпочав суттєве послаблення карантину лише з кінця травня.

    Так, 29 травня запрацювали міський громадський транспорт і столичне метро, а 8 червня відновили роботу міжміські сполучення. З 1 червня свої двері для відвідувачів відкрили всі магазини, торговельні центри, базари, ресторани з літніми терасами, а з 8 червня – решта закладів громадського харчування, а також готелі (за умови наявності дозволу відповідних владних структур).

    Поки що залишаються зачиненими кінотеатри, театри, спортзали і басейни, і ніхто не скасовував обов’язкове носіння масок у громадських місцях.

    Друга, не менш важлива причина успіху Грузії – тісна співпраця влади і науковців.

    На початку кризи уряд створив спеціальну Координаційну раду, очолювану прем’єр-міністром, яка збирається кожного дня і приймає рішення на основі рекомендацій Національного центру з контролю захворювань і громадського здоров’я.

    Також під час перших тижнів пандемії влада ефективно впоралася зі скринінгом тих, хто прибував з-за кордону, з подальшим їх розміщенням в обсерваторний режим або направленням на самоізоляцію.

    Ключову роль в діагностуванні COVID-19 зіграв Дослідницький центр громадського здоров’я імені Річарда Лугара ("лабораторія Лугара"), який був заснований за підтримки США в 2011 році. Можливості центру дозволяють отримати результати аналізу зразків на коронавірус менш ніж за день.

    Проте, як і в інших країнах, такі рішучі кроки керівництва Грузії мають свою економічну ціну.

     

    Ціна карантину

    Вдаючись до карантинних заходів, уряди по всьому світу зупиняли цілі сектори економіки, втрати від чого ще повністю себе не проявили. А для постсоціалістичних економік, які залишаються структурно слабкими, наслідки пандемії можуть бути більш відчутними, аніж для розвинутих ринкових економік Заходу.

    Так, за оптимістичними прогнозами, економіки країн Східного партнерства зазнають падіння в 4-6% ВВП.

    Вже зараз їхня зовнішня торгівля скоротилася від 10 до 30%, а уряди переглядають бюджети, збільшуючи їхню видаткову частину при значно скороченій дохідній.

    Найбільш постраждалими є сервісні сектори економіки (туристичний, ресторанний бізнес, індивідуальні послуги населенню, пасажирський транспорт), де працюють переважно малі та середні підприємства.

    Глобальне падіння цін на нафту негативно впливає на наповнення бюджету Азербайджану і частково Білорусі, а економіки Молдови та України можуть додатково постраждати від нижчого врожаю, спричиненого цьогорічною засухою.

    Банківський сектор в країнах поки залишається стабільним, за винятком Азербайджану.

    На сьогодні вже зрозуміло, що криза зачепить усі категорії населення. Незрозумілим лишається, наскільки важкою вона буде, зважаючи на непрогнозованість хвиль пандемії.

    Також незрозуміло, які моделі з протидії пандемії себе виправдають: ті, які максимально стримували коронавірус, жертвуючи економікою в короткостроковій перспективі, чи ті, які не зупиняли радикально економічну діяльність, розраховуючи на покращення епідеміологічної ситуації за відсутності жорстких карантинних заходів?

Поділитися:
Powered by

Activemedia
© 2020
Інститут
економічних досліджень
та політичних консультацій
адреса:
Рейтарська 8/5-А,
01054 Київ, Україна
тел.:
+ 38 044 278-63-42
+ 38 044 278-63-60
факс:
e-mail:
+ 38 044 278-63-36
institute@ier.kyiv.ua
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на www.ier.com.ua