* Цей матеріал вийшов у повній версії Місячного економічного моніторингу України №3 (209) за березень 2018 року.
Олександра Бетлій та Ірина Коссе
Кінець лютого ознаменувався святкуванням перемоги на українському газовому ринку, коли український «Нафтогаз» виграв справу щодо транзиту газу проти російського «Газпрому» в Стокгольмському арбітражному суді. «Газпром» має заплатити «Нафтогазу» 4,6 млрд дол. США за порушення положення «бери або плати». Разом з майже 2 млрд дол. США, які «Нафтогаз» винен «Газпрому» в справі постачання газу, чиста перемога «Нафтогазу» складає 2,6 млрд дол. США. Проте вже 1 березня 2018 року Росія застосувала ту саму тактику проти України, що й у 2009 році, а саме відмовилась постачати газ в Україну. Так, «Газпром» порушив рішення, досягнуте в Стокгольмі, яке зобов’язало «Нафтогаз» купувати газ в «Газпрому». Україна стикнулась із нестачею газу, а також зменшенням тиску в газопроводі, яким газ транспортується в ЄС. Цього разу Росія не досягла того ефекту, який вона створила в 2009 році, і нестача газу відчувалась в Україні лише кілька днів.
У 2009 році «Нафтогаз» підписав угоду з «Газпромом» на несприятливих умовах. Положення «бери або плати» для купівлі газу в обсязі 52 млрд кубометрів щорічно фактично гарантувало «Газпрому» монополію на імпорт газу. Визначена в угоді ціна перевищувала 450 дол. США. В результаті «Нафтогаз» в 2014 році звернувся до Стокгольмського арбітражного суду щодо перегляду контракту на транзит газу та щодо зменшення ціни газу в контракті на купівлю газу на загальну суму 30,3 млрд дол. США. «Газпром» висунув зустрічні вимоги щодо порушення положення «бери або плати» та ціни на газ на загальну суму 47,1 млрд дол. США проти «Нафтогазу». Перше рішення Арбітражного суду 22 грудня 2017 року стосувалось купівлі Україною газу: суд постановив, що «Нафтогаз» має купувати щорічно 5 млрд кубометрів газу (4 млрд кубометрів на умовах «бери або плати») та має заплатити «Газпрому» за газ, спожитий в 2014 році, за цінами німецького газового хабу. Друге рішення Арбітражу було прийняте 28 лютого 2018 року щодо транзиту газу. Відповідно до нього, були підтверджені вимоги «Нафтогазу» щодо компенсації зменшення обсягів транзиту газу до Європи; проте тариф на транзит газу лишився незмінний.
Ці два, здавалося б, непов`язані рішення були, тим не менш, пов`язані, оскільки обидві сторони чекали другого рішення, щоб визначитись з подальшими діями. В січні «Нафтогаз» розпочав перемовини з «Газпромом» щодо додаткової угоди до газового контракту, необхідної для початку купівлі газу в березні. На початку лютого голова «Нафтогазу» сказав в інтерв`ю, що угода готова до підписання. Інші посадовці «Нафтогазу» підтвердили, що були проведенні два раунди переговорів, що немає, що обговорювати з «Газпромом», оскільки всі умови описані в судовому рішенні, і що «Газпром» розуміє наслідки непідписання.[i] Проте угоду не було підписано. Очевидно, що «Газпром» чекав на друге рішення, щоб визначитись, чи йому буде вигідніше слідувати закону, чи буде краще ігнорувати рішення міжнародного суду. Оскільки обидва рішення не є публічними, важко сказати, чи передбачені якісь штрафи за штучні затримки в підписанні додаткової угоди. В результаті після прийняття другого рішення на користь «Нафтогазу» «Газпром» повернув «Нафтогазу» передоплату за постачання газу в березні і відмовився постачати газ в Україну. Крім того, він зменшив тиск в газопроводі, що зробило майже неможливим транзит законтрактованих обсягів газу в ЄС. В результаті Україна стикнулась з дефіцитом газу в перші два дні березня.
Швидко вирішити проблему нестачі газу в березні 2018 року було можливим завдяки змінам на газовому ринку, які сталися протягом останніх кількох років. Україна значно скоротила свою залежність від Росії в якості єдиного постачальника газу. Вона не купувала природний газ в Росії з листопада 2015 року. В березні 2018 року повернення до імпорту газу з Росії було спричинене зобов’язанням виконати рішення Стокгольмського арбітражного суду купувати в «Газпрому» 5 млрд кубометрів газу на рік. Протягом останніх років Україна розвинула інші маршрути постачання і купувала газ в ЄС. В 2017 році вона купила 10 млрд кубометрів в Словаччині, 2,8 млрд кубометрів в Угорщині і 1,3 млрд кубометрів в Польщі. На початок березня в України також зберігались достатні обсяги природного газу в підземних сховищах.
Вже в кінці дня 2 березня «Нафтогаз» зміг швидко законтрактувати додаткові обсяги газу з Польщі (0,06 млрд кубометрів) та збільшити закачку газу із сховищ. Іншою зміною, яка допомогла Україні знівелювати негативний вплив дій «Газпрому», було зменшення споживання газу (з 50,38 млрд кубометрів в 2013 році до 28,4 млрд кубометрів в 2017 році). Якби температура повітря не була такою низькою, дефіцит газу не відчувався б настільки гостро в перший день. Всеукраїнська публічна акція «прикрути», ініційована «Нафтогазом», яка закликала українців тимчасово зменшити своє споживання газу, також дозволила зменшити споживання газу в перший день дефіциту на 14%.[ii]
Іншим компонентом змін, які допомогли вирішити ситуацію, стали зміни ролей різних інституцій на газовому ринку. «Нафтогаз» став сильним незалежним гравцем, який може значно легше домовлятись з іншими компаніями щодо постачань газу. В результаті газові поставки нарешті стали економічним, а не чисто політичним питанням, як це було протягом багатьох років до 2013 року. Крім того, Міністерство енергетики створило «кризовий комітет» в перші години після відмови «Газпрому» постачати газ в Україну, щоб оцінити можливості зменшити споживання газу. Зокрема бюджетним організаціям було рекомендовано закритись на кілька днів (пізніше це рішення було скасоване, коли проблема дефіциту газу була вирішена), а ТЕС використовували мазут замість природного газу.
Загалом, відносини з «Газпромом» не будуть легкими. «Нафтогазу» буде важко планувати закупівлі цього року з таким непередбачуваним партнером. Ще одним викликом для України є вірогідність запуску «Північного потоку-2» в найближчі роки. В результаті Україна втратить своє домінування в транзиті газу з Росії до ЄС, що зменшить притік валюти в країну, але також зменшить привабливість української газотранспортної системи для країн-членів ЄС.
Отже, Україні потрібно продовжувати реформи газового ринку, щоб досягти енергетичної безпеки в найближчі роки. Заходи очікуються в кількох вимірах, в основному, щоб підвищити власний видобуток газу та зменшити споживання. Українська державна газовидобувна компанія «Укргазвидобування» має збільшити інвестиції в геологорозвідку та розвиток нових газових свердловин, оскільки наявні свердловини або знаходяться на піку своєї потужності, або майже виснажені. Щоб стимулювати приватні газовидобувні компанії, Верховна Рада в грудні 2017 року знизила ренту на видобуток газу для нових свердловин з 29% до 12% для свердловин до 5 км та з 14% до 6% для свердловин глибше 5 км. Ці заходи мають допомогти збільшити пропозицію газу на ринку.
Крім того, потрібно продовжувати просувати використання альтернативних джерел енергії. Зокрема вже започатковані програми, які покривають частину фінансування, необхідного для переходу на альтернативні джерела енергії, такі як пелети, солома, сонячна або вітрова енергія. Україна також може імпортувати скраплений природний газ (СПГ), оскільки будівництво СПГ терміналів стало економічно ефективною інвестицією через падіння цін на СПГ.
Щоб зменшити споживання газу, Україна має стимулювати населення, як найбільшого споживача газу, економити газ. Першим кроком є встановлення побутових газових лічильників. Це допоможе попередити крадіжки газу, його продаж промисловості за зниженими цінами та стимулюватиме населення уникати надмірного споживання газу. Є нагально необхідними інвестиції в теплову ізоляцію будинків, що потребує ефективного функціонування Фонду енергоефективності, який має бути створений в 2018 році. Проте, щоб бути ефективним, Фонду потрібне більше фінансування, ніж наразі передбачено на цей рік (на рівні 1,2 млрд грн). Наразі український уряд намагається стимулювати економію газу через спеціальні програми «теплих кредитів», коли держава покриває більшу частину витрат на установку енергоефективних вікон, поліпшення інсоляції будинків. Проте виділене фінансування є недостатнім, щоб мати значний вплив. Крім того, уряд має нарешті монетизувати житлово-комунальні субсидії (ЖКС) для населення, що створить стимул домогосподарствам економити газ та опалення. Цей крок запланований на 2019 рік; проте існує ризик затримок з реалізацією цього заходу. Тим часом, виділені 71 млрд грн не стимулюють скорочення споживання газу.
Реформування енергетичного ринку також необхідне, щоб зберегти привабливість української газотранспортної системи та газових сховищ для ЄС. Україна має виконати зобов’язання в рамках Третього енергопакету Енергетичного співтовариства. Вони передусім включають «анбандлінг» «Нафтогазу» на три компанії: по видобутку, транспортуванню та продажу нафти і газу. ЄС очікує фінального рішення щодо процедури «анбандлінга», щоб зрозуміти, яка компанія буде контрактним партнером. В квітні 2017 року «Нафтогаз», «Укртрансгаз», Snam (Італія) та Eustream (Словаччина) підписали меморандум про розуміння з метою спільного вивчення можливостей співпраці в керуванні та модернізації газотранспортної системи (ГТС) в Україні, і кілька інших компаній висловили зацікавленість приєднатись. ЄС зацікавлений в забезпеченні подальшого транзиту газу територією України та в подальшому використанні її підземних газосховищ, але вимагає певності щодо механізму транзиту.[iii]
Підсумовуючи, Україна запустила реформу ринку газу. Це призвело до підвищення енергетичної незалежності та сприяло пришвидшенню процесу прийняття рішень під час шокових ситуацій на ринку газу. Проте уряд має залишатись на шляху реформування, щоб зберігати зацікавленість ЄС в українській газотранспортній системі, модернізація якої потребує значних інвестицій.
