* Цей матеріал вийшов у повній версії Місячного економічного моніторингу України №2(208) за лютий 2018 року.
Протягом багатьох років система охорони здоров’я залишалась найменш реформованою в Україні. Якість та доступність медичної допомоги знижувалась, а система погрязла в корупції та неофіційних платежах. Українці часто жаліються на високі витрати на медицину та медикаменти. Тому нагальність у впровадженні реформи системи охорони здоров’я була зрозумілою, але не було узгодженості щодо шляху її впровадження. У 2014 році Стратегічна група радників (за підтримки Міжнародного фонду Відродження) підготувала Стратегію реформування охорони здоров’я на 2015-2020 роки. Стратегію не було офіційно схвалено урядом, але Міністерство охорони здоров’я врахувало її при розробці законодавства з медреформи. Після тривалих дискусій закони, які розпочинають медреформу, було ухвалено у 2017 році. А перші зміни починаються вже у 2018 році.
Ухвалене законодавство змінює принципи надання медичної допомоги та її фінансування. Медичні заклади отримають більшу автономність після їх перетворення з бюджетних установ на комунальні некомерційні підприємства. Час проведення такого перетворення залежатиме від рішення місцевих органів влади. Голови медичних закладів отримають більшу незалежність при витрачанні коштів, а також визначенні кадрових питань. Відповідно до положень реформи, структура надання медичної допомоги за рівнями системи охорони здоров’я зміниться: більше допомоги буде надано на первинному рівні. Лікаря первинного рівня будуть також відповідати за профілактику та ранню діагностику, що за оцінкою сприятиме ліпшому здоров’ю населення. Реформа розпочнеться саме з первинного рівня системи охорони здоров’я у 2018 році, тоді як зміни на вторинному (спеціалізованому) рівні почнуться у 2019 році.
Важливим елементом медреформи є зміни у принципах фінансування системи охорони здоров’я. Уряд перейде від фінансування інфраструктури системи до фінансування наданої медичної допомоги. Розподіл коштів також зміниться. На сьогодні медичні заклади фінансують з місцевих бюджетів, але більшість коштів надходить у формі спеціальної медичної субвенції. Водночас в майбутньому буде створено Національну службу здоров’я України (НСЗУ), яка укладатиме договори з медичними закладами на надання медичної допомоги і буде оплачувати надану допомогу. Рішення створити таку службу було ухвалено Кабінетом Міністрів у грудня 2017 року, а у лютому почався конкурс на посаду Голови Служби.
З квітня 2018 року пацієнти матимуть право обрати власного лікаря первинної ланки (сімейного лікаря або терапевта/педіатра). Лікарі первинного рівня отримуватимуть фінансування на основі кількості прикріплених пацієнтів, що за оцінкою сприятиме підвищенню рівня їх оплати праці і збільшить якість наданої допомоги. Заклади первинного рівня отримуватимуть фінансування від НСЗУ вже з другої половини 2018 року. За даними Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) оплата за одного пацієнта в другому півріччі становитиме 370 грн (в розрахунку на рік). Поки що незрозуміло, які саме витрати покриватиме цей тариф. На думку очільників МОЗ місцеві бюджети повинні будуть оплачувати комунальні платежі, а також купівлю необхідного оснащення.
Фінансування вторинного та третинного рівня системи охорони здоров’я зміниться пізніше. Фінансування буде визначено на основі діагностично-споріднених груп (ДСГ / DRG). Сьогодні МОЗ збирає інформацію з пілотних медичних закладів на другому рівні: вона включатиме дані щодо справді наданої допомоги, оскільки наявна інформаціє не є акуратною. Це дозволить визначити ДСГ та тарифи за оплату наданої допомоги.
Перехід до нового принципу фінансування медичної допомоги також потребує запровадження електронної системи охорони здоров’я eHealth. Вона стартувала у 2017 році і її будуть наповнювати ще кілька років. На сьогодні вона сфокусована на первинному рівні. Лікарі первинного рівня повинні зареєструватись в системі та зареєструвати там своїх пацієнтів. В майбутньому eHealth міститиме інформацію щодо здоров’я всіх осіб, що за оцінкою сприятиме підвищенню якості наданої допомоги пацієнтам. Система також збільшить прозорість фінансування медичних закладів, оскільки реєструватиме візити пацієнтів до лікарів.
З 2020 року Верховна Рада визначатиме гарантований державною мінімальний пакет медичної допомоги в рамках бюджетного процесу. Він точно покриватиме первинну медичну допомогу (включно із кількома необхідними аналізами та вакцинацією) та екстрену медичну допомогу. Допомога на вторинному рівні буде покриватись за рахунок бюджетних коштів, якщо пацієнта туди скерують лікарі первинної ланки. Гарантований пакет медичної допомоги не тільки включатиме вартість наданої медичної допомоги, але й покриватиме вартість визначеного переліку медикаментів. З 2017 року уряд вже розпочав програму «Доступні ліки», в рамках якої відшкодовує (повністю чи частково) вартість ліків у випадку серцево- судинними захворюваннями, бронхіальною астмою чи діабетом ІІ типу.
Плани щодо медреформи надихають. Однак є багато ризиків у впровадженні реформи. Запровадження реформи суттєво залежатиме від бажання та підтримки реформи представниками місцевої влади та місцевого самоврядування, голів медичних закладів та медиків. Зокрема рішення про автономізацію медичних закладів залежить саме від них. Місцева влада також буде фіскально відповідальною в цій сфері і повинна передбачити більше фінансування медичних закладів. Іншим ризиком є можлива затримка із створенням НСЗУ, що має бути основним гравцем у реформованій системі охорони здоров’я. Крім того, чіткі антикорупційні процедури повинні бути включені в систему, оскільки НСЗУ буде головним розпорядником коштів в системі охорони здоров’я.
Read the article in english
