У нещодавно опублікованій Програмі дій Уряду однією з середньострокових цілей заявлено «підвищення суверенного рейтингу України… до «А-» у 2024 році». Мета дуже амбіційна. Хочеться, щоб Уряд зміг її досягнути. Але шансів на це досить мало.
Цю колонку ми написали спеціально для видання liga.net.
Суверенні рейтинги країн, що публікуються S&P, Fitch, Moody's тощо, як і інші міжнародні рейтинги, є важливим орієнтирами для інвесторів, які шукають нові ринки, для міжнародних позичальників, які оцінюють шанси повернути позичені кошти, та для уряду, для якого ці рейтинги визначають вартість запозичень.
Ці рейтинги містять у собі синтез багатьох економічних та політичних факторів, які покликані показати, наскільки економіка країни стійка до шоків, які насправді трапляються досить часто. Чим вище рейтинг, тим більша здатність економіки витримувати негативні новини. Умовно кажучи, економіка Німеччини (рейтинг ААА за версією Fitch, найвищий з існуючих) не зазнала колапсу після скандалу з Фольцвагеном в США. З іншого боку, після того, як у 2014 році з банківської системи Молдови (рейтинг B- за версією Fitch, найнижчий серед високо-спекулятивних рейтингів) “зник” один мільярд доларів, в країні значно зросла інфляція, знецінилася національна валюта та ВВП скоротився на 2%.
Україна протягом своєї історії в основному дрейфувала у другій половині таблиці суверенних рейтингів -- між “BB-” (найнижчий із середніх спекулятивних кредитних рейтингів, до якого Україна піднялася після Помаранчевої революції) та “ССС-” (група “сміттєвих” кредитних рейтингів, які присвоювались Україні в моменти економічних криз 2009 та 2014 років). У 2015 році, коли Україна була на межі дефолту, її рейтинг впав до рівня “RD”, тобто “Частковий дефолт”.
Досі Україна ніколи не покидала “червону зону” спекулятивних рейтингів, присвоєні країнам, які мають значні ризики для інвестицій. Між рейтингами “ВВ-” та “ССС-”, де в основному перебувала Україна, -- 7 позицій. Сьогодні Україна перебуває на рівні “В” (середній рейтинг із групи спекулятивних рейтингів) і до рівня “А-”, на який претендує Уряд -- ще 8 позицій.
Як показує міжнародний досвід, єдина країна, що змогла продемонструвати такий стрибок за короткий час – це Південна Корея, яка з «В-» у грудні 1997 прийшла до «А» у 2002. Але цей приклад не можна прямо застосувати до ситуації в Україні, бо Корея фактично повернулась на втрачені позиції. Ще у листопаді 1997 країна мала «А», а роком раніше «АА-».
Вже ближчим до нас є приклад балтійських країн, які змогли швидко прийти до позицій «A», але навіть після приєднання до Європейського Союзу сусіди України покращували свої позиції з меншою динамікою. Наприклад, Польща та Словаччина після приєднання у 2004 році піднялися на 2-3 позиції вище - з “BBB+” до “А-” та до “A+” відповідно. Румунія, яка на момент приєднання до ЄС у 2007 була на позначці “BBB”, фактично на ньому й зупинилась, але вона продемонструвала значний прогрес під час підготовки до вступу, за п’ять-шість років покращивши свої позиції з «В-» до «ВВВ» за версією Fitch.
Молдова та Грузія, які, як і Україна підписали Угоди про асоціацію з ЄС, перебувають на приблизно такому ж рівні, що й Україна. Молдова останні десять років дрейфує між двома групами рейтингів - спекулятивною та “сміттєвою”: “B-” та “CCC+”. Наразі країна займає рейтинг “B-”. Грузія попри стрімкі реформи Саакашвілі у середині 2000-их, фактично піднялася з групи високо спекулятивних рейтингів до групи з найнижчими спекулятивними рейтингами (з рівня “B+” у 2005 році до рівня “BB-” сьогодні), так і не покинувши “червону зону”.
На сьогодні кредитними рейтингами А оцінено лише кілька десятків розвинених країн, зокрема США, частина членів ЄС (не всі!), Австралія, Чилі, Китай, Ізраїль, Японія, Кувейт, Нова Зеландія, ОАЕ, у тому числі декілька супер-багатих країн-карликів – Ліхтенштейн, Люксембург та Бермудські острови. На рівні «А-» знаходяться такі країни, як, наприклад, Польща та Малайзія.
Шансів, що Україна зможе отримати «А-» за п’ять років, на жаль, мало. Навіть якщо в країні вдасться реалізувати всі амбітні реформи. (Хоча ставити неможливі цілі – це теж круто.)
Реалістичним, але від того не менш амбітним завданням України буде потрапляння до інвестиційної групи рейтингів, що починається з позиції «BBB-». І для цього треба не лише продовжувати тримати макростабільність, завершити приватизацію, зменшити монополізацію економіки та вплив олігархів, забезпечити верховенство права та захист прав власності. Ще треба суттєво збільшити розмір економіки країни, а значить – стрімко рости.
Економіка України після відновлення з практично дефолтного стану почала зростати, але існує все ще багато ризиків, які легко можуть поховати зусилля технократичного Уряду. Україна може повернутися до сміттєвої групи кредитних рейтингів набагато легше, ніж вона звідти виходила, особливо, якщо програма співпраці з МВФ не запрацює. Зростати завжди важче, ніж падати.
