Малий і середній бізнес є рушієм економічних змін у сучасному світі.
Малі фірми чутливі до середовища. Вони одночасно є як вразливими до надто значного регулювання, що робить їх менш конкурентними в середовищі з високим регуляторним тиском, так і чутливими до змін економічної кон'юнктури, що дозволяє їм бути на вістрі прогресу. В Україні переважна більшість компаній є малими або середніми, з 306,4 тис. підприємств лише 383 належать до великих, решта це середні — 14,8 тис. і малі — 291,2 тис., з яких 247,7 тис. є мікропідприємствами. На додачу маємо ще й 1,6 млн фізичних осіб-підприємців. Також малий і середній бізнес є основою середнього класу, без якого неможливий розвиток будь-якого сучасного суспільства.
Нещодавно було завершено аналіз результатів великого дослідження стану малого та середнього підприємництва в Україні як частини другої хвилі "Щорічної оцінки ділового клімату", що проводилась ІЕД у рамках Програми USAID "Лідерство в економічному врядуванні". Попри існуючу думку, що діловий клімат у країні не покращується, більш того, навіть погіршується, наші дані, що ґрунтуються на оцінках та очікуваннях безпосередньо представників малих і середніх підприємств (МСП) з усіх регіонів країни, свідчать про протилежне. Бізнес-клімат поліпшується. Поступово, повільно, не так швидко, як хотілося б, але поліпшується.
Національний індекс ділового клімату, що вимірюється за шкалою від -1 (дуже погано) до +1 (дуже добре), в хвилі 2016/2017 підвищився до +0,06 порівняно зі значенням +0,01, яке було відповідно до щорічної оцінки 2015/2016 р. Індекс — це показник комплексний, він складається з чотирьох оцінок: ділове середовище загалом, ділова активність у коротко- і довгостроковій перспективі та регуляторні процедури. За рік, що минає, покращилися три з чотирьох складових. І хоча негативні оцінки саме ділового середовища переважать позитивні, все ж вони кращі, ніж минулого року, і це додає оптимізму й нам, дослідникам. Але найважливішим драйвером є оптимізм бізнесу.
Незважаючи на всі проблеми, МСП оптимістичні в своїх виробничих планах — 47,8% мають намір розширити діяльність протягом наступних двох років і лише 10,2% очікують на скорочення обсягів у такій перспективі. Зазначу принагідно, що це найкращі з усіх очікувань, які вимірювалися в цьому дослідженні, й тенденція має ознаки сталості. Так, у першій хвилі "оптимісти" також суттєво переважали "песимістів": 53% МСП планували розширити діяльність у дворічній перспективі, а 8% — скоротити. Найбільш оптимістичні малі та середні підприємства. Тут прискіпливий читач може зауважити, що баланс "довгострокового" оптимізму дещо погіршився в другій хвилі дослідження порівняно з першою: було +45, а стало +38. Це дійсно так, довгостроковий оптимізм дещо зменшився, й цьому є пояснення, про що нижче. Однак констатуємо факт: бізнес-клімат, "за відчуттями" МСП, поступово, але поліпшується.
Що впливає на оптимізм МСП, з якими основними проблемами вони стикаються? Серед 22 проблем, які входять до рейтингу перешкод розвитку бізнесу, до першої десятки увійшли брак попиту, політична нестабільність, високі ставки податків, складне адміністрування податків і бухоблік, інфляція, часті зміни економічного законодавства, високий регуляторний тиск, корупція, війна на Сході країни, брак кваліфікованих квадрів. За рік між першою та другою хвилями оцінки цей топ-10 змінився — стабілізувалася політична та макроекономічна ситуація, бізнес як частина суспільства адаптується до війни. Разом із цим суттєво зросла вага таких факторів, як брак попиту та брак робочої сили. Це свідчить про те, що МСП на тлі стабілізації загальнополітичного та макроекономічного середовища почали реалізовувати свої наміри щодо розширення ділової активності, але відчувають як брак факторів виробництва, так і недостатній для реалізації цих намірів попит, перш за все внутрішній. Очевидно, що ця проблема комплексна, й коріння її на боці як попиту (обмежені ресурси), так і пропозиції (якість товарів і послуг).
Однак брак кваліфікованих працівників як перешкода для розвитку МСП, вага якої збільшилася за рік майже вдвічі, — це сигнал про більш глобальні явища, що відбуваються в українському суспільстві. Мова йде про якість як освіти, так і професійної підготовки в цілому, в деяких випадках можна говорити про відсутність системи підготовки кадрів потрібного фаху та кваліфікації. Водночас це сигнал, що свідчить про активізацію відпливу кадрів за кордон, де кращий бізнес-клімат, де менше перешкод і немає українського чиновника-хапуги. За нашими оцінками, важливість проблеми браку кадрів потрібної кваліфікації різниться від області до області. Наприклад, якщо для Львівської області ця проблема четверта в рейтингу перешкод, і майже третина опитаних вважають, що це перешкода, то для Київської області, яка є серцем столичного регіону, куди стікається значна кількість робочої сили країни, ця проблема лише на десятому місці і тільки 10% опитаних вважають, що це перешкода. Зауважу, що в перспективі 2–3 років брак кадрів потрібної кваліфікації — це вже той виклик, на який треба звернути особливу увагу. За результатами багатьох досліджень, кваліфіковані кадри були завжди однією з конкурентних переваг нашої країни, тож можемо втратити таку перевагу.
Оцінюючи ситуацію в секторі малого і середнього бізнесу в Україні, не можна не сказати про корупцію. В другій хвилі нашої оцінки корупція в рейтингу перешкод посіла місця вищі, ніж війна на Сході країни. Однак саме тут спостерігається стабільність, корупція другий раз поспіль на восьмому місці, а кількість МСП, які її зазначають як перешкоду, теж практично незмінна — 23,4% у першій хвилі та 22,6% у другій. Вдаватися до неформальних платежів, щоб "залагодити" ситуацію, МСП часто штовхає складне та суперечливе регулювання, високі штрафи за незначні помилки. Відтак, 44% опитаних упевнені, що треба мати неформальні стосунки з представниками органів влади, щоб успішно вести бізнес. Час і кошти, які МСП витрачають на дотримання регуляторних вимог, і є тим самим регуляторним тиском, який посідає в нашому рейтингу восьме місце. Ми спробували оцінити це навантаження, взявши за основу відповіді МСП щодо часу та коштів, які вони витрачають при проходженні основних регуляторних процедур (не включаючи податкове адміністрування). У результаті вийшло 27412 грн, і ця "вартість" зменшилася за рік, що минув від першої хвилі дослідження, — тоді було 29761 грн. Це виглядає начебто й не таким страшним навантаженням. Однак зовсім інша картина буде, якщо розглянути цей показник уже в перерахунку на одного працюючого. Тоді отримуємо показові цифри: 6853 грн для мікробізнесу,
1142 грн — для малого та 264 грн — для середнього. Це означає, що мікробізнес несе набагато більше навантаження порівняно з малим і середнім, а ще ж треба розвивати нові продукти та послуги. При цьому нагадаю, що в кількісному вимірі мікробізнес — це найбільша частка сектора МСП.
Усе це означає одне: попри поліпшення ситуації, часу на зволікання в проведенні реформ немає, реформи мають бути швидкими, зрозумілими та такими, що спрощують життя МСП. Малий і середній бізнес потребує стабільних і передбачуваних правил. Необхідно звернути увагу на питання підготовки кадрів та виклики, які несе трудова міграція для сектора МСП. Мікропідприємства потребують особливої уваги та зменшення регуляторного й адміністративного навантаження, і тоді вони реалізують свій потенціал рушійної сили економічного розвитку і добробуту в суспільстві та будуть основою реального європейського середнього класу.
