Ключові тези:
- Польські компанії зацікавлені у виході на український будівельний ринок під час великої післявоєнної відбудови України, коли обсяги робіт становитимуть десятки мільярдів євро.
- Українські виробники будівельних матеріалів можуть на 90% задовольнити потреби відбудови, а будівельні роботи українські компанії хочуть проводити в кооперації з партнерами з Євросоюзу.
- Західні країни, які фінансуватимуть відбудову України, висуватимуть вимогу нульової корупції та прозорості тендерів, але при цьому можуть просувати власних забудовників та постачальників.
- Постраждалій від війни Україні буде складно відбудовувати свої об’єкти за «зеленими» стандартами.
10 жовтня в рамках проєкту «Шлях України до Європейського Союзу» відбувся захід «Євроінтеграція будівельної галузі: досвід Польщі та перспективи для України». На події польські та українські експерти обговорили ситуацію на українському та польському будівельних ринках, можливу участь польських будівельних компаній у відбудові та модернізації України та заходи, які має вжити український уряд, щоб заохотити польські компанії долучитися до відбудови України.
Загалом компанії з Польщі зацікавлені взяти участь у майбутній відбудові України.
«Польські компанії мають достатньо ресурсів для виходу на український ринок з експортом будівельних послуг, – повідомив директор зі стратегії розвитку Польської асоціації роботодавців будівництва Конрад Вирвас. – Якщо український ринок буде відкрито для них і в нього будуть конкретні потреби, ми, звичайно, захочемо працювати на ньому».
«Важливо розуміти, на яких умовах польські компанії зможуть конкурувати на українському ринку. Але в цілому я дуже оптимістично налаштований, коли йдеться про український ринок», – каже віцепрезидент Польської господарської палати, експрезидент будівельних компаній Budimex-Dromex та RUBAU Стефан Бекір Ассанович.
Терміни й умови завершення війни будуть впливати на обсяги відбудови та нового будівництва.
«Обсяги будівництва і використання будівельних матеріалів будуть колосальним. В сумі, якщо будівельні матеріали знадобляться на $60 млрд, то разом із будівельними роботами це буде більше $100 млрд. Можливо на сході України будуть військові поселення та фортифікації, які вимагають багато будівельних робіт, а в центрі та на заході України буде розміщено більше промисловості», – заявив директор ДП «Укрпромзовнішекспертиза» Володимир Власюк.
Україна хоче приєднатися до Євросоюзу, тому їй цікавий аналогічний досвід Польщі. Після її вступу до ЄС багато будівельних компаній втратили позиції на ринку, але за 20 років ситуація змінилась кардинально.
«Тоді західний капітал увійшов і значною мірою домінував, але зараз ми перебуваємо на етапі, коли польські компанії дуже добре розвиваються», – каже Конрад Вирвас.
Польща свого часу пристосувала свої нормативно-правові акти до європейських вимог і скористалася перевагами спільного ринку.
«Після двадцяти років присутності Польщі в Євросоюзі польський капітал все більше представлений у будівельному секторі, але в перші роки ця тенденція була фактично протилежною. Західні компанії завойовували все більшу частку ринку і були генеральними підрядниками при реалізації інвестиційних контрактів на території Польщі», – згадує експерт з будівельних інвестицій, юридичний радник ODJT law firms Якуб Трошинський.
У польському будівництві задіяно 0,5 млн фірм, де працює 1,3 млн осіб. Їх частина це самозайняті будівельники, але є й великі компанії.
«У нас одні з найкращих будівельних компаній в Європі. Вони, можливо, не найбільші, але це компанії, які будують за останніми стандартами та з використанням новітніх технологій, з дотриманням усіх вимог, зокрема Євросоюзу», – зазначив Конрад Вирвас. Якщо 10 років тому на польському ринку переважав західний капітал, то зараз третина найбільших компаній повністю польські. «Із 15 найбільших будівельних компаній на ринку шість із 100% польським капіталом. Вони виробляють продукцію на 17,5 млрд злотих», – сказав Стефан Ассанович.
Проте стримувати будівельні спроможності польських фірм може дефіцит кадрів в умовах зупинення притоку робітників з України та Білорусі. До 2022-го на будівельному ринку Польщі працювало 450 тис. робітників з цих країн, зокрема 300 тис. з України, каже Стефан Ассанович.
«Все менше працівників хочуть працювати на будівництві. Тому ми повинні зосередитися на автоматизації та використанні новітніх технологій, щоб мати змогу впоратися з цим, і, звичайно, ми також повинні рішуче прийняти модель міграційної політики», – каже Конрад Вирвас. Із дефіцитом кадрів західні компанії зіткнуться також при виході на український ринок. «Обговорюється, що мир в Україні наступить, але все рівно протягом двох – трьох років залишиться заборона чоловікам виїздити з країни, тому повернення українських фахівців в Україну буде під питанням», – зазначив він.
Потреба в будматеріалах буде значною в перші роки відбудови. «Якщо ми відбудуємо за 5 років, то споживання будівельних матеріалів, яке в 2021 році становило $13,9 млрд, в період відновлення буде постійно зростати», – зазначив Володимир Власюк. В першій рік відбудови знадобляться будівельні матеріали на $15 млрд, а в наступні чотири роки цей обсяг зростатиме на $2 млрд щорічно.
Акцент на власному виробництві має бути частиною плану відновлення. «Українські виробники здатні виробити до 90% цієї продукції. Звичайно, буде імпорт, необхідна здорова конкуренція, але дуже важливо максимально задіяти регіональну економіку будівельних матеріалів», – впевнений він.
Проте участь іноземних компаній в будівельних роботах буде лише вітатися. «Наші будівельні компанії мали достатні потужності до війни, але зараз ці потужності значно менші. Є ряд причин, зокрема через мобілізацію. Очікуємо великий дефіцит потужностей з будівництва в Україні. Тому я не виключаю залучення іноземних потужностей з будівництва», – зазначив Володимир Власюк.
Володимир Власюк називає три основні можливі форми взаємодії із європейськими партнерами:
- спільні підприємства;
- консорціуми;
- договори про спільну діяльність.
«Різні форми, які б забезпечували співпрацю, інтеграцію технологій і розумну конкуренцію на українському ринку», – пояснив пан Власюк.
Стефан Ассанович вважає, що «польські компанії повинні співпрацювати з українськими компаніями у форматі або консорціуму, або субпідряду». «Польські компанії, напевне, не будуть брати участь в потужних інвестпроєктах як основні підрядники. Можливо вони будуть субпідрядниками спільно із західними чи українськими партнерами. А є багато інших сегментів, в яких зацікавлені польські компанії. Це виробництво певних будівельних матеріалів і польські компанії вже працюють в Україні», – зазначив Конрад Вирвас.
Отримати західні кошти на конкретні проєкти відбудови буде непросто, показує польський досвід. Якуб Трошинський зазначає, що в ЄС надання коштів «йде паралельно з вимогами відкриття ринку». І може виникнути питання, «чому коштами, які ЄС скеровує в Україну, користуються компанії з країн поза меж Євросоюзу», зокрема з Туреччини і Китаю, попереджає Конрад Вирвас. «Коли ЄБРР та Світовий банк фінансували проєкти в Польщі, то були досить жорсткі умови участі в тендерах і вони віддавали перевагу західним компаніям, – згадує Стефан Ассанович. – Зараз формується (в Україні. – Ред.) величезний ринок і уряди країн ЄС, які мають великі можливості з реалізації проєктів, будуть зацікавлені у створенні економічних стимулів для експорту своїх послуг, товарів та робіт».
Польща могла б фінансово долучитися до відбудови, щоб гарантувати замовлення польським компаніям. «Добрим сигналом буде, якщо уряд Польщі виділить кошти на відбудову України і ці кошти були б гарантовані для польських будівельних компаній, – каже Стефан Ассанович. – Польський уряд повинен бути зацікавлений у просуванні польських компаній на український ринок, і ми також повинні брати участь у фінансуванні. Якщо цього не зробити, уряди Німеччини та Франції обов'язково профінансують відбудову і першу скрипку будуть грати німецькі та французькі фірми».
Конрад Вирвас радить не турбуватися про фінансування, оскільки «у західних країнах досить велика надлишкова ліквідність фінансового сектора і гроші знайдуться на відновлення». «Проблема полягатиме в тому, як кошти будуть витрачатися, – акцентує Конрад Вирвас. – Західні компанії разом з польськими охоче б взялися за реалізацію будівельних контрактів в Україні. Але поки прозорість процесів, пов’язаних з тендерами, з держзамовленнями, не буде повністю відповідати європейським стандартам, до тих пір будуть проблеми з заходом в країну і реалізацією проєктів в Україні».
Польські компанії зайдуть в Україну, якщо бізнес буде зручним, вигідним, прозорим, зрозумілим та безпечним. «Під прицілом корупція. Західні компанії дуже бояться корупції, і напевно ніхто не хоче ризикувати життям працівників. Все це буде братися до уваги, – попередив Конрад Вирвас. – Поки ці процеси не будуть прозорими, чіткими та безпечними, то не буде нашої участі. У нас є бажання, технології та обладнання, проблема у прозорості процедур і реформі господарських судів».
Ускладнює ситуацію те, що відбудова України відбуватиметься паралельно із переговорами про вступ України до ЄС, який вже почав «зелений перехід» до екологічно нейтральних стандартів будівництва. «Щоб підтримати економіку України, треба максимально використати українські потужності. Але є питання щодо готовності сектору зустріти стандарти Євросоюзу, – каже Володимир Власюк. – Можна говорити про «зелену» сталь, про «зелений» цемент, «зелену» цеглу. Але потрібна максимальна ясність. Якщо наші донори і партнери будуть фінансово допомагати відбудовуватись, потрібно розуміти, чи буде це зв’язано із вимогами по якості продукції і що це будуть за вимоги».
Крім вимог до якості будівельних матеріалів, будуть вимоги і до самих проєктів. «В польських інвестиційних проєктах будівництва дороги чи залізниці за 8 років безпосередньо саме будівництво займає три роки, а п’ять років – це підготовка інвестпроєкту. Більше половини цього часу займає оцінка впливу на навколишнє середовище, – каже Якуб Трошинський. – Від того, наскільки чітко будуть виконані всі вимоги та екологічні норми, залежить чи буде фінансування з фондів ЄС».
Це може затягнути відбудову. «Якщо кошти будуть надаватися ЄБРР, Світовим банком, фондами ЄС чи приватними фондами, вони вимагатимуть адаптації будівництва до нових норм, пов'язаних із захистом навколишнього середовища, тоді це будуть тривалі процеси», – каже Конрад Вирвас.
Ймовірно, що аналогічні вимоги ЄС висуватиме до відбудови за європейські кошти, враховуючи, що Україна проголосила політику «Build Back Better». Хоча запровадити «зелені» стандарти зараз важко. «Навряд чи в Україні зараз є компанії, які можуть виконати вимогу нульової емісії CO2, – каже Володимир Власюк. – Без доступу України до структурних фондів ЄС це буде неможливо здійснити».
Україні обов’язково потрібен буде певний перехідний період до «зелених» стандартів. «Українці підлаштовуватимуться під ці правила, тому що паралельно з реконструкцією йтиме процес зближення з Євросоюзом, – прогнозує Якуб Трошинський. – І питання полягатиме в тому, чи будуть перехідні періоди, але це також може призвести або до необхідності дуже великих фінансових витрат на модернізацію українського виробництва, або до необхідності імпорту таких матеріалів».
Відеозапис — за посиланням:https://youtu.be/XE-FYdWVDbs?si=CL20QgHCeGY1epUg
Захід відбувся в рамках проєкту «Шлях України до Європейського Союзу», який спільно фінансується Фондом «Інститут відкритого суспільства» та Міжнародним фондом «Відродження».
Матеріали проєкту читайте за посиланням: http://www.ier.com.ua/ua/Ukraine_and_EU/Ukraine_path_to_EU
