Україна продовжує активно відбудовувати зруйновані росією об'єкти. Наші дослідження і дані Держстату показують зростання будівельної активності. Це стосується не лише спорудження об’єктів соціальної інфраструктури, нового житла чи інших будівель, а й також ремонтів та відновлювальних робіт.
Принципи build back better (“відбудувати краще, ніж було”) та прозорого й ощадливого процесу витрат — мають бути основоположним у відбудові. Тому за їхнім дотриманням необхідний постійний контроль з боку громадських активістів.
Сергій Миткалик, голова правління ГО “Антикорупційний штаб”, розповів ІЕД про юридичні особливості громадського контролю за будівельними та ремонтними роботами. Інтерв’ю з експертом проведено в рамках проєкту "Контроль витрат на відновлення". Проєкт впроваджують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО “Технології прогресу” за підтримки Європейського Союзу. Розмову з Сергієм Миткаликом можна переглянути за посиланням, а нижче ми наводимо скорочену інструкцію з цієї розмови.
Види моніторингу робіт
Почнемо з того, що про громадський контроль говорить Закон України «Про публічні закупівлі» (стаття 7, п.5):
“Громадський контроль забезпечується через вільний доступ до всієї інформації щодо публічних закупівель, яка підлягає оприлюдненню відповідно до цього Закону, зокрема шляхом здійснення аналізу і моніторингу інформації, розміщеної в електронній системі закупівель, а також шляхом інформування через електронну систему закупівель або письмово органи, що уповноважені здійснювати контроль, про виявлені ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель”.
Проте під час будівництва та капітального ремонту замовник має повне право повністю закрити доступ сторонніх осіб до об’єкту з міркувань безпеки – і він матиме рацію. Сергій Миткалик також радить активістам звертати на цей момент увагу: ваша безпека – це найважливіше.
Отже, є три види моніторингу:
- Аналітичний (офісний) моніторинг – перевірка документів, зокрема, проектно-кошторисних; тендерів на Prozorro, актів виконаних робіт тощо. Про перевірку тендерів на Prozorro читайте інструкцію від редактора “Наші гроші” Юрія Ніколова за цим посиланням або дивіться вебінар.
- Моніторинг “в полях” — тобто безпосередньо у місцях проведення робіт. Наприклад, про моніторинг енергоефективності під час будівництва, про який нам розповів голова правління Асоціації енергоаудиторів України Вадим Литвин, можна почитати за цим посиланням або дивіться вебінар.
- Також можливий моніторинг після завершення робіт.
Сергій Миткалик радить проводити всі доступні моніторинги: документальний, під час будівництва та після цього.
Але кожен з цих моніторингів має свої переваги та недоліки.
Переваги та недоліки тих чи інших видів моніторингу
|
Моніторинг |
Переваги |
Недоліки |
|
Документальний |
Можна виявити порушення ще на етапі підписання договору з постачальником та завдяки публічному розголосу вплинути на подальший хід будівництва, вибір постачальника, вартість тендеру |
Об’єкт ще не побудований, тож цей вид перевірки є неповним |
|
Під час будівництва |
Можна наочно побачити, які матеріали використовуються, як проводяться ті чи інші роботи, порівняти їх з проєктно-кошторисною документацією. |
Зазвичай на цьому етапі потрапити на об’єкт будівництва досить складно через міркування безпеки. Тож для такого моніторингу у більшості випадків доведеться брати відповідні дозволи (про це йдеться нижче). |
|
Після завершення процесу будівництва та здачі об’єкту в експлуатацію |
Не потрібні дозволи для потрапляння на об’єкт, якщо він публічний та відкритий для всіх охочих. Тож з юридичної точки зору цей вид перевірки простіший за попередній. Але він також потребує попереднього аналізу документації. |
Є ризик не побачити:
|
Доступ до об’єкту мають:
- Замовник
- Представник авторського нагляду
- Виконавець – підрядна організація
- Державна архітектурно-будівельна інспекція (ДАБІ)
- Правоохоронні органи – за ухвалою суду щодо тимчасового доступу або арешту
Тож як бачите, громадські активісти та журналісти не входять до переліку осіб, які мають вільний доступ до об’єкту будівництва.
Тож як потрапити на об’єкт під час ремонту або будівництва?
Фактично для цього вам потрібно залучити на “свій” бік одного зі стейкхолдерів будівельного процесу: замовника об’єкту, підрядника, народного або місцевого депутата, перевіряючі органи (наприклад, Держаудитслужбу або ДАБІ) або навіть правоохоронні служби.
Напевно, найпростіший та найпряміший шлях – це запропонувати замовнику об’єкту провести прозорий моніторинг ремонту/будівництва. Насправді багато органів місцевої влади охоче йдуть на такий крок, адже прозорість їхньої роботи допомагає їм налагодити комунікацію з громадою та підвищити лояльність мешканців. Додатковим аргументом можуть стати докази або обґрунтовані підозри ймовірних порушень виконавцем робіт (використання дешевших матеріалів, ніж було заявлено у пропозиції; недотримання будівельних стандартів тощо). В такому разі замовник буде ще більше зацікавлений у додатковому контролі.
Зі схожою пропозицією прозорого моніторингу з боку громадськості можна також звернутися до підрядника – аби в подальшому захистити себе від звинувачень та зробити свою роботу публічною та зрозумілою для людей.
Тож для того, аби потрапити на майданчик, ви можете отримати письмовий дозвіл або довіреність від замовника/підрядника або домовитися з ними навіть усно — такі випадки теж трапляються. Головне, щоб на будівельному майданчику знали про ваш візит.
Якщо ані замовник, ані підрядник не готові до прозорого процесу ремонту/будівництва, то ви можете звернутися до депутатів (які в свою чергу звернуться до замовника) або відвідати об’єкт разом з ДАБІ або Державною аудиторською службою. Те саме стосується правоохоронних органів. Проте такі перевірки не є обов’язковими, тож вам доведеться знайти аргументи, що перевірка дійсно необхідна (і, звичайно, оформити ваші аргументи документально).
Особливості громадського контролю у воєнний час
Навіть якщо ви потрапили на об’єкт цілком легально і маєте відповідний дозвіл, радимо також обов’язково мати при собі посвідчення представника ГО і навіть паспорт. Особливо, якщо ви плануєте відео або фотозйомку на об’єкті. Адже обмеження на фотографування та відеозйомку об’єктів, що постраждали внаслідок російських атак, — є цілком обґрунтованими із зрозумілих причин. Тому навіть найшляхетніші мотиви не врятують громадського активіста від уваги пересічних уважних громадян, працівників-будівельників, представників військово-цивільної адміністрації та правоохоронних органів.
