Друк

Новини інституту

  • ЗВІТ «МОНІТОРИНГ СТІЙКОЇ ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ: НАСТАНОВИ ДЛЯ УКРАЇНИ»

    06.10.2023

    За оцінкою Світового Банку, потреба в фінансуванні відновлення та відбудови України на лютий 2023 року становила 411 млрд дол. США. І хоча війна ще не завершилась, але відновлення та відбудова вже почались. Надзвичайно важливим для ефективної відбудови є моніторинг відновлення як державними гравцями, так і громадським сектором.

    Для побудови ефективної системи відновлення та відбудови важливо вивчити наявний міжнародний досвід, щоб врахувати як позитивні практики, так і помилки.

    Саме тому експерти ІЕД, Ірина Коссе та Олександра Бетлій, вивчали наявний міжнародний досвід та представили його в звіті «Моніторинг стійкої повоєнної відбудови: настанови для України». Оскільки в Україні вже було підготовлено кілька аналізів міжнародного досвіду іншими організаціями, то в Звіті світовий досвід розглянуто через призму елементів, які дозволяли моніторити ефективність відновлення. Також було проаналізовано практику самого моніторингу, оскільки, як показує досвід, він не завжди притаманний всім країнам.

    Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю команди проєкту «Контроль витрат за відновленням» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу».

    Звіт можна скачати за посиланням:

     

    Завантажити

    Резюме роботи

    Війни та природні катастрофи приносять великі втрати. Йдеться як про людські втрати, які неможливо відновити, так і втрати економічні - руйнування інфраструктури, житлових будинків, які можна відбудувати. При цьому, відбудова після катастроф абовоєнних конфліктів дає унікальну можливість модернізувати країну та відбудуватися краще, якою дуже важливо скористатись.

    Через досвід відбудови після катастроф та воєн проходило багато країн і Україна може використати цей досвід, щоб уникнути помилок при організації процесу відбудови.

    Світовий досвід моніторингу показує, що для ефективного витрачання обмежених коштів країни створювали великі портали відбудови, куди стікалась вся інформація від уряду, донорів та агенцій з розвитку. В Індонезії такою була система TRIAMS, яка містила показники, за якими здійснювалась відбудова, базу даних відбудованих об’єктів RAND та базу даних житла Housing Geospatial Database. В Непалі такою була Платформа відновлення та реконструкції житла (HRRP), яка містить базу даних відбудованого житла, бібліотеку урядових посібників та звітів по відбудові, інфографіки та карти з фото готових будинків.

    Використання великих порталів з різною інформацією про відбудову з багатьох джерел дозволило сформувати об’єктивну картину стану відбудови та висвітлити проблемні місця. Так, в Індонезії завдяки TRIAMS агенція з відбудови змогла визначити потреби, які ще не були задоволені, та знайти під це додаткове фінансування.[1] Непальська платформа HRRP дозволила відслідковувати відбудову житла та пересвідчитися, що всі найбільш уражені регіони охоплені допомогою.

    В Україні подібним порталом може стати DREAM (Digital Restoration Ecosystem for Accountable Management, Електронна цифрова система) в комплексі з доповненнями від громадського моніторингу BRP (Big Recovery Portal). Світовий досвід показує, що найбільшими проблемами у створенні та підтримці таких порталів були отримання згоди від донорів подавати інформацію на портал, координація збору даних з різних джерел, навчання представників регіональних організацій, що займаються відбудовою, збирати та подавати інформацію на портал, підтримка порталу тривалий час, навіть після закінчення фінансової підтримки донорів.

    Міжнародний досвід свідчить, що наступним обов’язковим елементом відбудови є створення системи показників або індикаторів, за якими буде оцінюватись ефективність відбудови та пріоритизуватимуться проєкти. Оцифрування результатів відбудови для розуміння, чи всі потреби людей задоволено, використали в Індонезії, Шрі-Ланці та Непалі.

    В Індонезії було визначено понад 200 ключових показників ефективності (кількість відновлених шкіл, будинків та мостів, кількість наданих кредитів та худоби, участь жінок, площа відновлених мангрових заростей) для оцінки використання донорських коштів. В Непалі при відбудові житла населення спонукали застосовувати сучасні стандарти сталості, стійкості будівель до стихійних лих та безпечності будівництва. Для цього були розроблені детальні інструкції, а дотримання вимог перевірялось державними інспекторами.

    Україна також зараз розробляє свою систему індикаторів відбудови, яка буде застосовуватись до проєктів, тому дуже важливо врахувати міжнародний досвід та уникнути помилок. Такими помилками були відсутність адаптації проєктів міжнародних організацій до місцевого контексту, неврахування показників сталості та стійкості будівель до повторних лих (як це сталося в Індонезії та Шрі-Ланці), використання різних систем індикаторів різними донорами, поганий контроль якості використовуваних матеріалів (як це сталося в Туреччині та Хорватії).

    В тих країнах, де не було створено систем державного або громадського моніторингу за процесом відбудови (або де інформація про такі системи не зберіглася), міжнародні експерти відмічали низьку якість відбудованих об’єктів, їх невідповідність місцевим потребам та низьку здатність протистояти наступним стихійним лихам. Окремо експерти виділяли непрозору систему розподілу коштів на відбудову та погане планування проєктів.

    Так, в Гаїті більшість проєктів, профінансованих USAID, довелось дофінансовувати, скорочувати обсяги та продовжувати термін реалізації. В Афганістані відбудоване житло виявилось низької якості через недостатній контроль за якістю будівництва та корупцію у будівельній сфері. В Лівані при зведенні багатоповерхівок використовувалися матеріали низької якості, порушувались будівельні норми. В Пуерто-Рико більшість місцевих агенцій з відновлення зводили до мінімуму обговорення та зустрічі з громадськістю, не дослухалися до місцевих експертів. В Туреччині часто будівельні проєкти не відповідали вимогам безпеки, і в окремих випадках будувались в небезпечних зонах.

    Вивчення досвіду інших країн з відбудови та відновлення дозволило виділити основні ризики, яких потрібно уникати під час повоєнної відбудови України. Це несинхронізовані системи показників, неврахування відбудови соціальних послуг та принципів сталої відбудови, відсутність системи моніторингу за проєктами відбудови як обов’язкового компоненту державної системи управління, відстеження лише коштів на відбудову, що спрямовуються через уряд, неврахування місцевих потреб, нереалістичні проєкти, дублювання діяльності, недостатній контроль за якістю будівельних матеріалів.

    Запобігання цих ризиків дозволить уникнути неефективного витрачання коштів та допоможе дотримуватися принципів «відбудувати ліпше» та сталої відбудови.

    [1]https://www.alnap.org/system/files/content/resource/files/main/1307.pdf

Powered by

Activemedia
© 2020
Інститут
економічних досліджень
та політичних консультацій
адреса:
Рейтарська 8/5-А,
01054 Київ, Україна
тел.:
+ 38 044 278-63-42
+ 38 044 278-63-60
факс:
e-mail:
+ 38 044 278-63-36
institute@ier.kyiv.ua
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на www.ier.com.ua