У рамках реалізації проєкту “Підтримка “Громадської ініціативи «За чесну та прозору та митницю”(далі - Громадська ініціатива) протягом лютого-березня 2020 року було проведено опитування учасників Громадської ініціативи щодо їх відношення до законодавчого закріплення можливості здійснення так званого паралельного імпорту” оригінальної продукції (зі сплатою усіх необхідних платежів) або необхідності заборонити імпорт такої продукції неавторизованими імпортерами.
Захист прав інтелектуальної власності – це одне з найбільш актуальних питань української економіки, яке значно впливає на відносини країни з її міжнародними партнерами.
Останнім часом в бізнес-середовищі та експертних колах жваво обговорювалася тематика посилення захисту прав інтелектуальної власності (ПІВ), зокрема при переміщенні товарів через кордон. Дискусія стосувалася питання запровадження в Україні міжнародного або ж національного принципу вичерпання ПІВ під час імпорту товарів.
З огляду на актуальність теми Громадська Ініціатива провела внутрішнє опитування учасників щодо їх відношення до законодавчого закріплення так званого “паралельного імпорту” оригінальної продукції (зі сплатою усіх необхідних платежів) або необхідності заборонити імпорт такої продукції неавторизованими імпортерами.
Учасниками Ініціативи було висловлено декілька основних тез.
Значна частина опитаних висловилася щодо необхідності закріплення саме міжнародного принципу вичерпання ПІВ, що дозволяє так званий паралельний імпорт” товарів. Також були висловлені пропозиції законодавчо не фіксувати жодний з принципів. Тобто законодавчо не врегульовувати принцип вичерпання ПІВ. Такий крок вмикає інший принцип "все, що не заборонено законом - то дозволено". Отже - дозволяє паралельний імпорт.
На думку прибічників цих позицій, національний принцип вичерпання прав сприяє монополізації ринку зі всіма відповідними негативними наслідками (зростання цін та обмеження асортименту), а також є економічно невиправданим, як для держави, так і для споживачів продукції. Окрім цього, серед аргументів проти - потенційна складність і корумпованість відповідних процедур на митниці, як мають забезпечити виконання національного принципу вичерпання ПІВ. Навіть було висловлено тезу, що держава не має витрачати зусилля на фінанси для захисту правовласників при імпорті продукції.
Окремими учасниками опитування було висловлено тези щодо необхідності додаткового вивчення цього питання, у т. ч. у контексті можливого впливу того чи іншого сценарію на конкретні товарні ринки або галузі виробництва. Такі учасники не визначилися щодо своєї позиції із наведеного питання.
Також було висловлено цікаву пропозицію запровадити кількісні обмеження на паралельний імпорт оригінальної продукції. Що, не відповідає загальним правилам міжнародної торгівлі.
Опитування показало складність наведеного питання. Відповідь на нього не є простою, бо зачіпає інтереси значної частини суспільства і держави.
Варто зазначити, що у міжнародній торгівлі існує два основних принципи вичерпання прав інтелектуальної власності: національний та міжнародний. Ще одним різновидом є так званий регіональний принцип, який застосовується в ЄС.
Національний принцип вичерпання права зобов’язує імпортера при ввезенні товару у свою країну підтвердити у правовласника право на його подальший продаж.
Міжнародний принцип вичерпання права не дозволяє правовласнику заборонити використання власного торговельного знаку після факту першого продажу товару, незалежно від того, де товар було продано.
Регіональний принцип вичерпання прав фактично є національним принципом, який застосовується в рамках митного союзу країн ЄС.
Дискусія щодо переваг та недоліків кожного з цих принципів точиться не тільки в Україні, а й у ЄС та інших країнах.
До жовтня 2019 року законодавством не було чітко визначено, який же принцип діє в Україні. Хоча фактично діяв національний принцип, який реалізовувався через функціонування Митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності (ОПІВ).
Після внесення у жовтні 2019 року змін до статті 397 Митного кодексу України1 ситуація змінилася. Відповідна стаття Митного кодексу вказує, що заходи щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності не мають застосовуватися до оригінальних товарів. Зокрема, відповідно до норми зазначеної статті “оригінальні товари - це товари, що виготовлені виробником або підрядником з дозволу виробника, тобто не порушують право інтелектуальної власності”. Отже, зазначеними змінами фактично було встановлено міжнародний принцип вичерпання ПІВ.
Справа у тому, що для запобігання ввезенню контрафактних та піратських товарів в Україні було створено митний реєстр об’єктів права інтелектуальної власності (ОПІВ). Він спрямований на захист внутрішнього ринку та споживачів не лише від імпорту підробок, а також обмежував можливість імпортерів вільно завозити оригінальні товари відомих торгових марок (брендів), що означало фактичне застосування національного принципу вичерпання ПІВ. Реєстрація в ОПІВ дозволяла зупиняти імпорт оригінальної продукції, яка ввозилася без дозволу офіційного (або авторизованого) імпортера такої продукції.
Наразі, норми Митного кодексу дозволяють здійснювати паралельний імпорт в Україну оригінальної продукції. Водночас, реалізація підзаконних актів може суттєво обмежити можливість використання цього принципу з боку імпортерів, які хоч і не є офіційними постачальниками брендової продукції, але сплачують усі митні платежі при ввезенні такої продукції в Україну і задовольняють існуючий попит на такі товари.
