Друк

Публікації в ЗМІ

  • Doing Business більше не публікуватимуть. Може, це на краще

    27.09.2021

    Рейтинг легкості ведення бізнесу Світового банку Doing Business був важливим, але світ на ньому клином не зійшовся. Які ж наслідки припинення дослідження

    Світовий банк закриває свій рейтинг Doing Business. Причина – ймовірні маніпуляції з даними на користь певних країн, що призвели до викривлення результатів. Ще напочатку літа 2020 року команда розробників дослідження заявила про тиск з боку керівництва щодо місця Китаю. Китай у рейтингу мав бути на 84-му місці, а залишився на 78-му. Після цього розпочався довгий клубок розслідувань, що призвів до призупинення всієї роботи, а потім і до рішення припинити дослідження взагалі. 

    Підозри в маніпуляціях чи будь-яких впливах на незалежність даних, є тим, що кидає тінь на репутації команди дослідників і групи Світового банку та створює недовіру до продукту. Саме через репутацію та довіру й було ухвалене рішення закрити цей популярний продукт.

    Довіра понад усе — на практиці показав Світовий банк, й з цього треба брати приклад користувачам продуктів банку — урядам, політикам, бізнесменам, журналістам, дослідникам, тобто усім нам. 

    Що ж таке Doing Business 

    Це дослідження якості ділового (читай регуляторного) клімату в різних країнах світу: у 2020 році, наприклад, країн було 190. Дослідження тривало 17 років (з 2003 року), мало серії даних, які характеризують бізнес-клімат за різними сферами щодо кожної з досліджуваних країн. Сюди входили такі сфери: започаткування бізнесу, доступ до електроенергії, отримання кредитів, регулювання будівництва, реєстрація власності, захист міноритарних акціонерів, податкове адміністрування, ведення зовнішньоекономічної діяльності, доступ до кредитів, виконання контрактів, регулювання закриття бізнесу та банкрутства.

    Дані збирались на основі спеціальних опитувальників, які в кожній країні заповнювали місцеві експерти. Експерти на підставі свого досвіду та знань оцінювали, як вплив законодавчих змін на ведення бізнесу (наприклад, прийнято такий-то закон, за яким умовно вже не треба стояти в черзі чи сплачувати збір), так і їхнє виконання, проте не реальне, а очікуване. Тобто виконання регулювання відповідно до нормативних актів, з погляду умовного середнього підприємства (наприклад, час на проходження процедур щодо перетину товаром кордону), а не з погляду реальних (різних) підприємств та їхніх (різних) практик.

    Для чого проводилось дослідження

    Найвідомішим продуктом цього  дослідження був Рейтинг легкості ведення бізнесу, який дійсно з середини 2000-х на довгий час став  дороговказом для змін у країнах, що розвиваються, з перехідною економікою — тобто там, де урядам потрібно було додатково доводити як інвесторам, так й власним громадянам, що бізнес "у нас вести легко та дешево".

    Політики ставили цілями реформ, що впроваджувалися в різних регуляторних сферах,  досягнення високих позицій в рейтингу чи хоча б у складовій рейтингу, яка характеризувала регуляторну сферу. Дослідники писали наукові роботи та шукали зв’язки й впливи між різними даними, роками та країнами.

    Дослідження "допомагає країнам ухвалювати обґрунтовані рішення та дозволяє зацікавленим сторонам більш точно оцінювати економічні та соціальні покращення, а дані, представлені різними способами, будуть корисними для дослідників, політиків, журналістів та інших", – вказувалося на офіційному сайті рейтингу.

    Яким же чином дослідження допомагало у таких серйозних справах

    Відповідь коротка – тим, що це було змагання, рейтингу, місця. "Рухатися вперед", "стати першим", "бути не гірше за інших" – це базові бажання людини соціальної, людини в суспільстві. А тим більше, коли мова йде про соціальну згуртованість, країну – тут фактор порівняння з іншими працює з множиною силою. 

    Чому ми говоримо сьогодні в Україні про Рейтинг 

    В України рейтинг Doing Business був завжди в пошані у політиків. Ми як раз і є однією з тих країни (не єдиною, зауважу), де треба доводити, що  бізнес у нас вести легко та зручно всім. 

    Цілі щодо просування вверх у рейтингу Doing Business ставилися за різних політичних лідерів та режимів. Так в програмі економічних реформ на 2010-2014 роки виміром досягнень на терені дерегуляції та покращення життя бізнесу мало стати "підвищення позиції України в міжнародному рейтингу Всесвітнього банку "Ведення бізнесу – 2012" за простотою ведення бізнесу на 40 позицій, зі 142-го на 102-е місце з 183 країн". А у  Стратегії-2020 першим пунктом оцінки успішності цілої стратегії читаємо – "у рейтингу Світового банку "Doing Business" Україна посяде місце серед перших 30 позицій".

    Зауважу очевидну цінність рейтингу – вже за очікуваним місцем можна дати певну оцінку про ситуацію в країни. 

    Довіра 

    Й тут найважливіше. Можна опиратися на результати дослідження та рейтингу, якщо довіряти. Саме через недовіру до результатів, що виникла через ймовірний тиск на дослідників з політичною метою (не засмутити Китай), й було закрито рейтинг.

    Але хіба лише через Китай та останні події створювалася недовіра? Ці події  послугували поштовхом до розслідування, але причини глибші.

    Головним чином вони криються в самій методології, яка розрахована на певний рівень етичності та відповідальності місцевих експертів. Країни різні за рівнем відкритості, можливістю говорити правду, фаховістю експертів та етичними стандартами. 

    Отже, три причини, які створювали "слабкі" місця методології, – це зацікавленість місцевих експертів, неврахування implementation gap та усереднений підхід.

    По-перше, саме волюнтаризм експертів, які фактично були зацікавленими сторонами, був слабким місцем методології.  У підсумку – це відсутність зв’язку між вільним ринком та місцем для деяких країн. Країни з автократичними та недемократичними режимами, де вести бізнес можуть лише "свої", наближені до місцевих "царів та падишахів", з року в рік підіймалися вище й вище в цьому рейтингу (подивіться лише на місця пострадянських недемократичних країн як Росія, Білорусь, Казахстан).

    Рейтинг, заснований на оцінках місцевих експертів, які, ймовірно, давали кращі й некритичні оцінки для своїх режимів, не був на це розрахований.

    По друге, це вимір лише законодавчих та нормативних умов. Однак обіцяти не означає одружитися в умовах перехідних та й не лише економік. Ухвалюють гарні закони, які тонуть під тонами нормативних актів, або просто не виконуються, таке явище як implementation gap практично ніяк не можна було поміряти рейтингом.

    По третє, усереднений підхід (середня приватна компанія з великого міста), за такого різноманіття форм ведення бізнесу, сфер застосування нових технологій для організації роботи компаній та взаємодії бізнесу, влади та громадян, перестав працювати. Бо світ дуже змінюється. 

    Наслідки та майбутнє, що на нас очікує 

    Маємо, що маємо: через дії окремих людей скомпрометовано рейтинг, до методології складання якого були питання та нарікання й до того. Добре це чи погано? Для ідеального світу – погано: тепер немає можливості порівнювати (це те, що точно можна й треба було робити за цим рейтингом) та вимірювати поступ країн. Ті країни, що орієнтувались у своїх KPIs на рейтинг,  втратили можливість показати поступ та пишатися успіхами.

    У реальному світі – це добре. Бо це відповідальне та вчасне рішення. Краще піти, щойно визначено проблеми, як би не було шкода довготривалої роботи. Адже довіра та репутація дорожчі. Це головний урок, який може винести кожна країна та політик, у разі ухвалення рішень – довіра понад усе.

    Але, може, це на краще

    Не можна покладатися на показники, які дають експерти, що практично є зацікавленими сторонами. У країнах, з нестійкою демократією або взагалі без неї. Для України оцінка "середньої" компанії, яку давали юристи, аудитори та інші експерти, була, делікатно кажучи, іноді далекою від реального ділового клімату останнім часом. Місце в рейтингу ставилось як вимір реформ. Проте реформи – це не тільки й не стільки ухвалення законів, це й правозастосування.

    Хоча мені як дослідниці дуже шкода втрачати таку базу для порівнянь між країнами.

    База даних історичних рядів, особливо на початковому етапі, коли було менше політики, буде ще довго використовуватися дослідниками процесів перехідних економік.

    Світовий банк обіцяє новий підхід до оцінки ділового та інвестиційного клімату. Будемо не просто чекати, але продовжувати власні розробки та вимірі ділового клімату для України, їх у нас чимало.

    Можливо більш реальні, а не синтетичні (з погляду як статистики, так і змісту) показники, краще вимірюють бізнес-клімат, саме економічне зростання з традиційними статистичними показниками та активні інвестиції й будуть тими вимірам успіху та легкості ведення бізнесу.

    Якщо ж робити новий сукупний показник, варто там передбачити й виміри дотримання демократичних прав та свобод громадян. А також взяти до уваги точку зору бізнесу, що включений в усі процеси й краще за експертів знає, що відбувається.  

    За будь-якого сценарію репрезентативні опитування підприємств стали б добрим доповненням до такого майбутнього підходу.

    Що робити Україні

    Бути дорослою та відповідальною. Ставити власні цілі та мати чіткі та надійні виміри (привіт Держкомстату та все ще не проведеному перепису населення. Без цих параметрів буде дуже важко точно виміряти наші успіхи).

    Планувати послідовно та виконувати плани. Досягати успіхів та гордитися. Пам’ятаємо, що країни, яких ми зараховуємо до розвиненого світу, частиною якого ми так прагнемо бути, мають й інші підстави для гордості, ніж місце в рейтингу легкості ведення бізнесу.

    Поділитися:
Powered by

Activemedia
© 2020
Інститут
економічних досліджень
та політичних консультацій
адреса:
Рейтарська 8/5-А,
01054 Київ, Україна
тел.:
+ 38 044 278-63-42
+ 38 044 278-63-60
факс:
e-mail:
+ 38 044 278-63-36
institute@ier.kyiv.ua
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на www.ier.com.ua