Ключові положення:

• Кожна із Сторін повинна вживати всіх необхідних заходів для заборони і виявлення несанкціонованого відбору енергоносіїв, що транзитуються чи транспортуються через її територію.
• Компанії-оператори передавальної інфраструктури повинні приймати всі необхідні заходи для того, щоб:

(1)   Мінімізувати ризики раптового переривання, зменшення чи зупинки транзиту і транспортування природного газу.

(2)   Оперативно відновити нормальне функціонування такого транзиту/транспортування після настання вищезгаданих ризиків.

• У випадку спорів, стосовно будь-яких питань, що здійснюються із залученням Сторони, через територію якої здійснюється транзит енергоносіїв, або за участю однієї чи більше юридичних осіб, що перебувають під юрисдикцією Сторони УА, не повинно допускатися переривання чи скорочення транзиту та/або транспортування енергоносіїв (включаючи надання дозволів на такі дії Стороною чи вимагати вчинення таких дій від юридичних осіб під юрисдикцією Сторони УА, включаючи державні підприємства) до завершення процедури вирішення спору і прийняття відповідного рішення згідно з чинними контрактами, за винятком, коли такі ситуації прямо передбачені контрактом чи іншою угодою, що регулює такий транзит чи транспортування.
• Також, Сторона, з вини якої сталося переривання чи скорочення обсягів постачання/транзиту/транспортування енергоносіїв не буде нести відповідальність за такі дії лише у випадку, коли таке переривання чи скорочення постачання будуть наслідком дій третьої країни чи юридичної особи, що знаходиться під юрисдикцією цієї країни, в результаті чого Сторона не буде спроможна виконувати свої зобов’язання перед іншою Стороною УА.

Оцінка можливих наслідків:

Для бізнесу. Імплементація даних норм Сторонами УА створить чіткий механізм дій для вирішення подібних конфліктних ситуацій між енергетичними компаніями у майбутньому із визначенням меж відповідальності кожної із Сторін. З точки зору інвестицій, виконання даних зобов’язань компаніями-операторами передавальної інфраструктури буде вимагати додаткових капітальних витрат в встановлення додаткових  систем обліку, вимірювання і контролю за рухом природного газу, модернізації національної ГТС в цілому та пошуку ресурсів для реалізації цього достатньо великого інвестиційного проекту (близько 5-6 млрд дол. США за оцінками Кабінету Міністрів).

Для домогосподарств. Наявність принципу безперервності постачання до завершення процедури вирішення спорів та процедури попередження несанкціонованого відбору енергоносіїв дозволить уникнути ситуацій, що відбувалися у 2006 та 2009 роках, коли через переривання транзиту природного газу до ЄС через українську ГТС з боку Російської Федерації  домогосподарства в країнах Південно-Східної Європи були відрізані від постачання газу в зимовий період. Юридичним підґрунтям цих спорів між Україною і Росією, якраз і були претензії останньої щодо несанкціонованого відбору Україною природного газу, призначеного для постачання в ЄС.

Для державного сектору. Зростання безпеки енергопостачання дозволить мінімізувати ризик виникнення форс-мажорних ситуацій (раптове припинення постачання) і, відповідно, відволікання бюджетних коштів на ліквідацію їх наслідків (надання допомоги населенню, аварії на об’єктах енергетичної інфраструктури тощо). Також, це дозволить ефективніше боротися із економічними злочинами, пов’язаними із несанкціонованим відбором енергоносіїв і покращити міжнародний імідж України як надійного транзитера.