Ключові положення:

• Визнається право кожної із Сторін на суверенітет відносно запасів вуглеводнів, що розміщується на її території[1] згідно з нормами міжнародного права з метою їх розвідки і використання, а також право визначати доступні зони на своїй території для здійснення діяльності з пошуку, розвідки та видобування вуглеводнів.
• У випадку відкриття доступу до таких зон для виконання вищезазначених видів діяльності кожна із Сторін повинна гарантувати недискримінаційне відношення до всіх юридичних осіб, що їх здійснюють. Кожна із Сторін може вимагати від юридичної особи, якій було надано дозвіл на здійснення діяльності з пошуку, розвідки та видобування вуглеводнів, сплати фінансової компенсації чи компенсації у натуральному вигляді (у вигляді частини добутих вуглеводнів). Детальний механізм таких компенсацій має бути закріплений в такий спосіб, який не перешкоджає процесам прийняття управлінських рішень даними юридичними особами.
• Сторони повинні здійснити необхідні заходи для створення гарантій, що ліцензії, отримуючи які, юридичні особи отримують право (від свого імені та на власний ризик) виконувати діяльність з пошуку, розвідки та видобування вуглеводнів, надаються після публікації відповідної процедури, яка передбачає можливість для потенційно зацікавлених кандидатів подавати заявки шляхом надання повідомлення.

Оцінка можливих наслідків:

Для бізнесу (компаній). Зазначені норми мають на меті спростити освоєння запасів вуглеводнів на території Сторін УА та встановлюють принцип взаємного недискримінаційного відношення до компаній, що здійснюють пошук, розвідку і видобування вуглеводнів. Імплементація даних норм в національне законодавство України створить додаткові гарантії для європейських видобувних компаній, що працюють чи планують працювати в Україні, що до них будуть застосовуватися регулювання у сфері видобутку вуглеводнів еквівалентне аналогічному регулювання в країнах-членах ЄС.

Україна вже зробила перші кроки в цьому напрямі, розробивши адекватне законодавство із спільного видобування вуглеводнів, зокрема визначивши механізм ліцензування добувних компаній та регулювання стосовно угод про розподіл продукції (УРП). Це вже дало змогу залучити перших іноземних інвесторів до розробки національних запасів вуглеводнів впродовж 2011-2012 років.

Для домогосподарств. Прямих наслідків немає. Опосередковано, диверсифікація джерел постачання вуглеводнів має знизити ризик раптового скорочення/переривання постачання для кінцевих споживачів та певні можливості до зниження ціни на енергоносії (які однак будуть залежати від кон’юнктури конкретного ринку). Також, зростання обсягів видобування вуглеводнів може призвести до зростання зайнятості і доходів населення, що мешкає у відповідних регіонах, проте, з іншої сторони, воно несе в собі ряд ризиків для навколишнього природного середовища (наприклад, ризик забруднення питної води, зникнення місцевої флори і фауни при видобуванні сланцевого газу).

Для державного сектору. Залучення обсягів інвестицій до сектору видобування вуглеводнів, зростання обсягів внутрішнього видобутку первинних енергоносіїв дозволить збільшити надходження до бюджетів різних рівнів за рахунок надходження обов’язкових платежів до бюджету згідно із УРП та рентних платежів.

[1] Включаючи територіальні води і води архіпелагів відповідно до Конвенції ООН з морського права від 1982 року та виключні економічні зони та континентальний шельф.