1) Ключовий персонал – фізичні особи, що працевлаштовані юридичною особою однієї із Сторін, і які відповідальні за встановлення чи здійснення відповідних контрольних, адміністративних чи операційних функцій на підприємстві.
Ключовий персонал поділяється на (1) бізнес-відвідувачів, що відповідальні за створення підприємства на території Сторони, але при цьому не беруть участі в інших угодах та комунікації із широкою громадськістю, і не отримують компенсації від приймаючої Сторони; (2) суб’єктів внутрішньо-корпоративного трансферу (менеджерів та спеціалістів), що пропрацювали у компанії принаймні один рік і тимчасово переведені на роботу до підприємства на території іншої Сторони.
Дозволи на проживання та роботу для таких категорій працівників повинні покривати період такого працевлаштування, при цьому дозвіл на право в’їзду та перебування повинен бути виданий на строк до трьох років. Бізнес-відвідувачі мають право в’їзду та тимчасового знаходження на території Сторони на строк до 90 днів впродовж будь-яких 12 місяців дозволеного перебування.
2) Стажери-випускники - фізичні особи, що працевлаштовані юридичною особою однієї із Сторін принаймні на строк від 1 року, мають вищу освіту і тимчасово переведені на роботу до підприємства на території іншої Сторони з метою кар’єрного розвитку чи внутрішньо-корпоративного навчання. Тимчасовий в’їзд чи перебування стажерів-випускників повинен бути дозволений на строк до одного року.
3) Продавці бізнес-послуг – фізичні особи, що представляють постачальника послуг з однієї Сторони, яким необхідне надання можливості в’їзду та тимчасового перебування на території іншої Сторони з метою продажу послуг чи ведення переговорів з метою подальшого продажу послуг від імені постачальника.[2] Кожна Сторона повинна дозволити тимчасовий в’їзд та перебування для продавців бізнес-послуг на період до 90 днів впродовж будь-яких 12 місяців.
4) Договірні постачальники послуг та незалежні професіонали
Договірні постачальники послуг – фізичні особи, працевлаштовані юридичною особою з однієї Сторони, що не має постійних представництв на території іншої Сторони, і заключити контракт типу «бона фіде»[3] на постачання послуг кінцевому споживачеві на території іншої Сторони, що вимагає постійної присутності її працівників для виконання контракту і надання послуг.
Незалежні професіонали – фізичні особи, зареєстровані як самозайняті особи на території однієї Сторони та залучені до процесу постачання послуг кінцевому споживачеві на території іншої Сторони на умовах контракту «бона фіде», умовами якого вимагається постійна присутність таких осіб для виконання контракту і надання послуг.
Сторони повинні дозволити договірне постачання послуг на свою територію для постачальників та незалежних професіоналів (із врахуванням умов та застережень статті 101 та Додатків XVI-C і XVI-F цієї УА) для наступних видів послуг:
Для договірних постачальників послуг:
Для незалежних професіоналів:
Правила в’їзду та тимчасового перебування договірних постачальників послуг та незалежних професіоналів повинні відповідати іншим зобов’язанням Сторін, взятим в рамках Генеральної угоди з торгівлі послугами СОТ (від 1994 року). Крім цього, перебування договірних постачальників послуг однієї Сторони на території іншої Сторони повинне відповідати наступним вимогам:
(1) Вищу освіту або кваліфікацію, що демонструє знання еквівалентного рівня[5];
(2) Професійну кваліфікацію, де це необхідно для здійснення діяльності відповідно до законодавства, правил або вимог Сторони, де постачається послуга.
Для бізнесу (компаній). Встановлення чітких правил тимчасової присутності фізичних осіб в комерційних цілях дозволить полегшити компаніям, що працюють у сфері надання послуг в країнах-членах ЄС та Україні, взаємний доступ на ринки та полегшити рух найманого персоналу та незалежних професіоналів як для компаній, що мають постійні представництва на території ЄС чи України, так і для прямого продажу послуг на території іншої країни. Усунення невизначеностей з цих питань, що існують сьогодні, повинно стимулювати розвиток ринків відповідних послуг як в країнах-членах ЄС, так і в Україні та полегшити здійснення спільних проектів у сфері надання послуг, а також обмін кращими практиками ведення бізнесу у сфері послуг.
Для домогосподарств. З точки зору домогосподарств, позитивні ефекти, перш за все, будуть мати місце для самозайнятих працівників, для яких має спроститися режим надання послуг на території країн-членів ЄС. З іншої сторони, взаємне відкриття ринків послуг створить більшу конкуренцію для самозайнятих осіб, що є резидентами України, на внутрішньому ринку послуг. Також, встановлення більш чітких процедур внутрішньо-корпоративного руху персоналу на території ЄС та України, має створити більш сприятливі умови для зростання професійної кваліфікації і навичок вітчизняних найманих працівників.
Для державного сектору. Створення чітких правил та процедур щодо руху та тимчасової присутності фізичних осіб в комерційних цілях в рамках цієї УА має полегшити для державного сектору співпрацю з ЄС щодо створення в майбутньому безвізового режиму між Україною та ЄС (принаймні, в частині руху фізичних осіб в комерційних цілях). Також можна очікувати зростання ринків відповідних послуг та відповідного збільшення рівня зайнятості та податкових надходжень.
[1] При цьому всі інші вимоги стосовно в’їзду, перебування, роботи і заходів соціального забезпечення, які встановлені нормативно-правовим регулюванням кожної із Сторін, не втрачають своєї сили. Зобов’язання щодо руху осіб не застосовуються у випадках, коли це може вплинути на результат вирішення будь-якого трудового спору чи переговорів.
[2] При цьому такі представники не можуть бути залучені до прямих продажів послуг широкій громадськості та отримувати винагороду походженням із приймаючої Сторони.
[3] Контракт на постачання послуг , що повинен відповідати законодавству, регулюванню та юридичним вимогам Сторони, на території якої виконується контракт.
[4] Отриманого після досягнення повноліття.
[5] Якщо освітній рівень чи кваліфікація не були здобуті на території Сторони, де надаються послуги, Сторона може оцінити еквівалентність цієї кваліфікації рівню університетської освіти, що вимагається на її території.