Запропоновані зміни:

А. Ліцензування надання послуг

• Сторони мають право застосовувати ліцензування до (1) транскордонного постачання послуг; (2) заснування на своїй території юридичних осіб та фізичних осіб (само зайнятих осіб-підприємців); (3) тимчасового перебування на своїй території певних категорій фізичних осіб. При цьому, ліцензійні процедури мають застосовуватися лише до тих категорій послуг та постачальників послуг, які визначені специфічними зобов’язаннями Сторін (див. вище).
• Ліцензування^[1] діяльності із надання послуг має базуватися на чітко визначених критеріях, що мають унеможливити проведення ліцензійних процедур компетентними органами (регуляторами)^[2] в довільній формі, а саме бути:

1)      Співставними із офіційною метою державної політики.

2)      Ясними та однозначними.

3)      Об’єктивними.

4)      Попередньо встановленими.

5)      Заздалегідь оприлюдненими.

6)      Прозорими та доступними.

• Ліцензія має видаватися одразу ж після завершення відповідної експертизи, за умови, що всі умови для одержання ліцензії були виконані. Всі спори стосовно отримання ліцензії мають вирішуватись в судовому порядку. Судові органи, що приймають остаточне рішення мають бути неупередженими та незалежними від компетентного органу (регулятора), що приймає рішення, щодо видачі ліцензії.
• У випадку, коли кількість доступних ліцензій на певний вид діяльності є обмеженою через брак наявних природних ресурсів чи технічної властивості, Сторони повинні застосувати процедуру відбору потенційних кандидатів, яка надає повні гарантії неупередженості та прозорості, у тому числі через неупереджене інформування громадськості про початок, проведення та завершення процедури такого відбору. Така процедура може враховувати інші офіційні цілі державної політики, в тому числі з міркувань забезпечення здоров’я громадян, безпеки, захисту навколишнього природного середовища і збереження культурної спадщини.
• Ліцензійні процедури повинні відповідати наступним критеріям:
  • Формальний порядок отримання ліцензії має бути чітким, заздалегідь оприлюдненим, а також надавати заявникам гарантію, що їх заявка буде розглядатися об’єктивно і неупереджено.
  • Ліцензійні процедури повинні бути максимально спрощеними і не повинні надмірно ускладнювати чи затримувати надання послуги. Будь-яка плата за отримання ліцензії[3] повинна бути обґрунтованою та пропорційною до вартості процедури отримання ліцензії.
  • Заявники мають отримати гарантію, що їх заявки будуть розглянуті впродовж обґрунтованого періоду, що буде відомим заздалегідь, який розпочинається лише після того, коли всі необхідні документи будуть отримані компетентним органом. Водночас, у випадках особливої складності заявки, цей термін може бути подовжений компетентним органом на обґрунтований строк, що повинен бути належним чином вмотивований і доведений до заявника перед тим, як сплине час першого терміну.
  • У випадку подання неповної заявки, заявник повинен бути поінформований настільки швидко, наскільки це можливо, про необхідність надання додаткових документів. У цьому випадку, відлік часу, необхідного для процедури отримання ліцензії може бути призупинений компетентним органом до того моменту, поки не будуть отримані всі необхідні документи.
  • Якщо заявка на отримання ліцензії була відхилена, заявник повинен бути поінформований без невиправданої затримки. В принципі, заявник, на його прохання, може бути також поінформований про причини відхилення заявки та строки оскарження рішення.

Б. Взаємне визнання кваліфікації фізичних осіб та розкриття конфіденційної інформації

• Сторони мають право вимагати від фізичних осіб, що є об’єктом регулювання Глави 5 цієї УА, наявності відповідної кваліфікації та/або професійного досвіду в певному секторі послуг, визначеного на території, де надається така послуга.
• Сторони повинні заохочувати професійні асоціації на свої територіях до надання рекомендацій щодо взаємного визнання кваліфікації фізичних осіб Торгівельному комітету, з метою дотримання, з боку інвесторів та постачальників послуг критеріїв (для кожної Сторони) стосовно отримання дозволів, ліцензій, сертифікатів тощо на здійснення діяльності, зокрема на надання професійних послуг. Торгівельний комітет, в свою чергу, впродовж обґрунтованого часу, має розглядати такі рекомендації з метою визначення їх відповідності положенням цієї УА. У випадку, коли такі рекомендації будуть відповідати положенням цієї УА, та коли відповідне регулювання Сторін в значній мірі відповідає одне одному, Сторони (з метою подальшої імплементації цих рекомендацій) повинні проводити переговори (через відповідні компетентні органи) про взаємне визнання вимог, кваліфікацій, ліцензій та іншого регулювання шляхом підписання окремої угоди. Така угода повинна бути сумісною із відповідними положеннями Угоди про створення СОТ, зокрема положенням статті VІІ ГАТС.
• Кожна Сторона має оперативно реагувати на всі запити іншої Сторони стосовно конкретної інформації щодо заходів загального застосування або міжнародних угод, що стосуються або впливають на цю УА. Кожна сторона також має створити один чи декілька довідкових центрів для надання, за запитом, інформації інвесторам та постачальникам послуг. Сторони мають попередити одна одну про створення таких центрів впродовж 3 місяців після набуття чинності цієї УА. Довідкові центри не обов’язково повинні бути депозитаріями нормативно-правових актів.
• Ніщо в цій УА не може вимагати від Сторони надання конфіденційної інформації, розкриття якої може перешкоджати виконанню законів, або іншим чином суперечить суспільним інтересам чи може завдати шкоди законним комерційним інтересам окремих підприємств, державної чи приватної форми власності.

Оцінка можливих наслідків:

Для бізнесу (компаній). Імплементація положень даної УА стосовно ліцензування окремих видів послуг, взаємного визнання кваліфікації фізичних осіб та обміну інформацією дозволить створити більш прогнозоване регуляторне поле для європейських та українських компаній в окремих секторах послуг. Це має спростити та уніфікувати ліцензування окремих послуг в Україні до вимог кращої європейських практик та полегшити процес отримання ліцензії та іноземних компаній, що надають послуги в Україні.

Для домогосподарств. З точки зору найманих працівників та фізичних осіб-підприємців в Україні, налагодження взаємного визнання кваліфікаційних рівнів та/або професійного досвіду в певних секторах послуг має значно полегшити транскордонний рух фахівців (включаючи внутрішньо-корпоративні трансфери), полегшити надання послуг на території країн-членів ЄС, сприяти зростанню професійної кваліфікації та досвіду, і в результаті, підвищення конкурентоздатності вітчизняних фахівців та рівня їх доходів. Водночас, спрощення регуляторних бар’єрів має зробити більш відкритими українські ринки послуг для доступу фахівців з ЄС та призвести до відповідного зростання  конкуренції на окремих ринках послуг.

Для державного сектору. Підписання цієї УА створить певний тиск на державні органи в Україні щодо реформування ліцензійної системи у сфері послуг та імплементації кращих європейських практик у цій сфері, зокрема мають бути здійснені певні витрати щодо реформування регуляторних органів та створення довідкових центрів. З іншої сторони, створення більш чіткого і уніфікованого із європейським регулювання у сфері ліцензування дозволить створити кращі умови для розвитку окремих секторів послуг в Україні, що буде сприяти зростанню доходів компаній та податкових відрахувань.

[1] Тут, під ліцензуванням мається на увазі процедуру отримання постачальником послуг чи інвестором дозволу від компетентного органу (регулятора) на постачання послуг, в тому числі через здійснення інших видів діяльності, ніж надання послуг.

[2] Тут, під компетентним органом (регулятором) мається на увазі орган державної влади чи недержавна установа із делегованими їй повноваженнями на центральному, регіональному чи місцевому рівні, що приймає рішення стосовно ліцензування.

[3] Така плата не повинна включати платежі за використання природних ресурсів, плату за участь в аукціоні, тендері, плату за участь в концесіях чи обов’язкові внески з метою надання універсальних послуг.