Друк

Внутрішнє регулювання окремих секторів послуг

Запропоновані зміни:

А. Комп’ютерні послуги

  • Сторони беруть на себе зобов’язання здійснити лібералізацію сектору комп’ютерних послуг (відповідно до вимог глав 2-4 цієї УА), приймаючи до уваги, що надання комп’ютерних та пов’язаних з ними послуг передбачає також надання і інших (в тому числі електронних) послуг, що не підпадають під класифікацію, наведену в цій УА.
  • Комп’ютерні та супутні послуги визначаються у відповідності до класифікації ООН СРС 84 та поділяються на наступні базові комп’ютерні послуги та комбінації базових комп’ютерних послуг, незалежно від того, чи доставляються вони споживачеві напряму, чи за допомогою мережі Інтернет:

1)                  У сфері комп’ютерів чи комп’ютерних систем: консалтинг, розробка стратегії, аналіз, планування, створення специфікацій, проектування, розробка, встановлення, впровадження, інтеграція, тестування, налагодження, оновлення, технічна підтримка і допомога, менеджмент.

2)                  Розробка комп’ютерних програм[1], плюс вищенаведені послуги.

3)                  Обробка і зберігання інформації, послуги з хостінгу та зі створення баз даних.

4)                  Послуги з технічної підтримки та ремонту офісної техніки та обладнання, включаючи комп’ютерну техніку.

5)                  Послуги із проведення тренінгів для персоналу клієнтів, пов’язані з програмним забезпеченням, комп’ютерами та комп’ютерними системами.

Б. Поштові та кур’єрські послуги

  • Приймаючи на себе зобов’язання щодо лібералізації сектору поштових та кур’єрських послуг, та встановлення відповідних регуляторних принципів (відповідно до вимог глав 2-4 цієї УА), Сторони мають здійснити всі необхідні заходи для попередження анти-конкурентних практик на цьому ринку постачальниками таких послуг, що мають можливість, використовуючи свою позицію на ринку, впливати на обсяги надання відповідних послуг та їх ціну.
  • Кожна із Сторін має право визначати той тип універсальних послуг[2] у сфері поштових та кур’єрських послуг, які вона хоче зберегти. Такі зобов’язання не будуть розглядатися як анти-конкурентні самі по собі, якщо вони будуть об’єктом прозорого, недискримінаційного та конкурентно-нейтрального адміністрування, та не бути занадто обтяжливими для Сторони, ніж зазвичай необхідно для нормального надання таких послуг.
  • Через 3 роки після набрання чинності цією УА ліцензування буде вимагатися лише для універсальних послуг, із чітким визначенням критеріїв і умов отримання ліцензії, строків прийняття рішення щодо подачі заявки на отримання ліцензії, причин для відмови у видачі такої ліцензії, та прозорої і недискримінаційної процедури оскарження такої відмови.
  • Регулюючий орган повинен бути юридично відокремленим та операційно незалежним від будь-якого постачальника поштових і кур’єрських послуг. Рішення, що приймаються таким органом повинні бути неупереджені по відношенню до всіх учасників ринку.
  • Україна зобов’язується розпочати поступове зближення національного законодавства в цій сфері до норм відповідного регулювання ЄС (наведені в Додатку XVII цієї УА), починаючи з дати підписання цієї УА.

Б. Послуги з електронної комунікації[3]

  • Сторони зобов’язуються встановити принципи регулювання для всіх послуг з електронної комунікації та провести лібералізацію цього сектору відповідно до вимог глав 2-4 цієї УА.
  • Сторони повинні гарантувати, що регулятор на ринку послуг з електронної комунікації є юридично відокремленим, функціонально незалежним від будь-якого постачальника послуг з електронної комунікації та має достатні повноваження для регулювання цього сектору, зокрема щодо постійного моніторингу ринків відповідних послуг[4], визначення відносної ринкової сили постачальників послуг та вжиття адекватних заходів у випадку монополізації ринку.

При цьому, задачі, що покладаються на такий регулятор та його рішення мають бути легкодоступними для широкого загалу, прозорими і неупередженими по відношенню до всіх учасників. Постачальники послуг повинні мати право на апеляцію рішень регулятора шляхом звернення до апеляційного органу, що є незалежним по відношенню до сторін конфлікту, і рішення якого є остаточними. Регулятор має надавати можливість учасникам ринку надавати коментарі до рішень, що мають значний вплив на розвиток відповідного ринку та публікувати процес консультацій (за виключенням конфіденційної інформації).

Постачальники послуг мають надавати певну інформацію, включаючи фінансову, регулятору, необхідну для виконання його обов’язків. Така інформація може надаватися як за графіком, так і негайно за запитом регулятора (із поясненням останнім причин запиту), і бути сумісною із завданням регулятора. 

  • Сторони гарантують, що надання послуг з електронної комунікації повинні мають здійснюватись, по можливості, лише після отримання відповідного дозволу (авторизації), але якій має передувати просте повідомлення та/або реєстрація постачальника таких послуг. Для розподілу номерів та частот має бути необхідним отримання ліцензії. Ліцензування має здійснюватись відповідно до наступних параметрів:

1)                  Всі критерії ліцензування та обґрунтований період отримання ліцензії мають бути доступні громадськості.

2)                  Причини відмови від видачі ліцензії надаються у письмовому вигляді заявникові за вимогою. У випадку незаконної відмови від видачі ліцензії заявник може оскаржити таке рішення в апеляційній інстанції.

3)                  Плата за отримання ліцензії не повинна перевищувати розміру пов’язаних з ліцензійними процедурами адміністративних витрат.[5]

  • Авторизовані постачальники послуг з електронної комунікації мають одночасно право і зобов’язання вести переговори на комерційній основі з іншими публічними постачальниками доступу до електронних комунікаційних мереж щодо взаємного об’єднання мереж (інтерконекції). При цьому інформація, що отримана одним постачальником таких послуг від іншого в процесі переговорів про інтерконекцію, має використовувати її виключно для цих цілей і забезпечити її конфіденційність.

У випадку, якщо постачальник послуг з електронної комунікації, на думку регулятора, має надлишкову ринкову силу і ринок не є конкурентним, останній має право застосувати ряд обмежень, які стосуються інтерконекції, а саме:

1)                  Такий постачальник має забезпечити недискримінаційне відношення до інших постачальників, що надають аналогічні послуги.

2)                  Вертикально-інтегровані компанії, за вимогою регулятора щодо усунення кросс-субсидування, мають дотримуватись прозорого порядку формування оптових та внутрішніх трансфертних цін (методологія може визначатись регулятором).

3)                  Такий постачальник має задовольняти обґрунтовані запити на доступ до і використання окремих мережевих елементів та пов’язаних з ними потужностей, включаючи відкритий доступ до абонентських мереж, але лише у випадку, коли, на думку регулятора, ненадання такого доступу буде перешкоджати появі стійкої конкуренції на роздрібному ринку, або буде загрожувати інтересам кінцевого споживача.

4)                  Регулятор може зобов’язати такого постачальника зробити певні оптові послуги доступними для перепродажу третім особам, а також забезпечити доступ останнім до визначеної технічної інфраструктури, технологій, програмного забезпечення тощо, необхідний для забезпечення можливості взаємодії мереж та забезпечення чесної конкуренції.

5)                  Регулятор може встановити контроль над цінами та рівнем відшкодування витрат такого оператора та рекомендувати йому привести ціни до рівня відшкодування витрат, у випадку, коли проведене дослідження ринку показує, що через відсутність конкуренції оператор може утримувати ціни на надмірно високому рівні, або застосовувати заходи цінового тиску за рахунок кінцевого споживача.

При здійсненні цінового регулювання регулятором повинні прийматися до уваги інвестиції, здійснені оператором; останньому повинен бути дозволено досягнення адекватного рівня віддачі на вкладений капітал, враховуючи рівень ризику.

6)                  Регулятор може зобов’язати оператора публікувати та регулярно оновлювати інформацію (лише якщо така інформація не є конфіденційною) про конкретні продукти/послуги з метою отримання доступу до неї всіх зацікавлених осіб, а також типові пропозиції, в яких в прозорий спосіб буде показаний порядок ціноутворення на послуги такого постачальника.

Всі спірні ситуації, що можуть виникнути при запиті інтерконекції одним постачальником послуг у іншого, повинні вирішуватись регулятором та бути оприлюдненими.

  • Сторони повинні гарантувати, що розподіл та використання обмежених ресурсів, включаючи частоти, номерний ресурс та права використання, повинні розподілятись у об’єктивний, пропорційний, своєчасний, прозорий та недискримінаційний спосіб. При цьому, чинний статус розподілу частотних смуг має бути оприлюдненим (за виключенням частот для специфічних державних потреб), управління частотним ресурсом має забезпечувати його ефективне використання, включаючи випадки, коли попит на цей ресурс перевищує пропозицію. Управління номерним ресурсом має відноситись до компетенції регулятора. Права на використання комунікаційних мереж/послуг мають бути відокремлені від прав володіння чи контролю.
  • Сторони також мають визначити види зобов’язань по підтримці певних універсальних послуг, що мають не завдавати шкоди конкуренції, прозоро та ефективно адмініструватись та не бути занадто обтяжливими для Сторони. Для забезпечення функціонування універсальних послуг мають бути залучені всі постачальники послуг, при цьому надмірне та дискримінаційне навантаження на постачальників при наданні таких послуг виключається. Регулятор може визначати механізм компенсації постачальнику за надані універсальні послуги.
  • Сторони повинні гарантувати також наступне:

1)                  Каталоги абонентів повинні бути доступними для споживачів, в паперовій чи електронній формі, та мають оновлюватись на регулярній основі, принаймні раз на рік.

2)                  Організації, що надають послуги із розробки таких каталогів мають використовувати інформацію, отриману від постачальників послуг на недискримінаційній основі та із дотриманням регуляторних вимог щодо обробки персональної інформації та захисту персональних даних.

  • Сторони не повинні створювати бар’єри для транскордонного надання електронних комунікаційних послуг та гарантувати конфіденційність електронної комунікації через публічні комунікаційні мережі та пов’язаних з нею даних без обмеження при цьому торгівлі такими послугами.
  • Сторони повинні гарантувати, що у випадку виникнення спорів між постачальниками електронних комунікаційних послуг, регуляторний орган, за запитом кожної із сторін зобов’язаний віднайти компромісне рішення таких спорів у максимально можливий короткий строк, але не більше ніж за 4 місяці. Відповідне рішення регулятора має бути оприлюдненим (за виключенням конфіденційної інформації) із наданням відповідного пояснення сторонам спору про мотиви, на яких воно базується. У випадку вирішення спорів, що стосуються транскордонного надання послуг, регуляторні органи різних країн повинні координувати зусилля щодо їх вирішення.
  • Україна зобов’язується розпочати поступове зближення національного законодавства в цій сфері до норм відповідного регулювання ЄС (наведені в Додатку XVII цієї УА), починаючи з дати підписання цієї УА.

Оцінка можливих наслідків:

Для бізнесу (компаній). Взявши на себе зобов’язання із лібералізації ринків комп’ютерних послуг, поштових та кур’єрських послуг, і послуг з електронної комунікації, а також приведення відповідного регулювання до рівня європейських стандартів, та імплементувавши їх, Україна зможе створити сприятливе конкурентне середовище для роботи компаній, що надають такі послуги, а також полегшити транскордонний рух таких послуг. Особливо важливими для бізнесу на цих ринках є вирішення питань регулювання надання універсальних послуг, внесення ясності в роботу регулятора щодо регулювання монопольних ринків та забезпечення недискримінаційного доступу третіх сторін до електронних комунікаційних мереж, питання ліцензування та розподілу частотного і номерного ресурсу тощо, оскільки сьогодні ці питання в Україні вирішуються непослідовно і непрозорим шляхом, що призводить до штучної монополізації ринків, завищених цін та гальмує проникнення нових технологій на окремі ринки (наприклад, Україна досі не спромоглася виділити частоти під функціонування мобільного зв’язку покоління 3G, тоді як окремі країни ЄС вже розпочали розгортання мереж наступного типу – 4G (або LTE)). Спрощення транскордонного руху послуг також має спростити вихід на європейські ринки для вітчизняних компаній IT-сектору. 

Для домогосподарств. Внаслідок запровадження вищезгаданих змін українські домогосподарства, що є споживачами комп’ютерних послуг, поштових та кур’єрських послуг, і послуг з електронної комунікації, отримають можливість доступу до нових технологій і продуктів у цих сферах, більш справедливе ціноутворення як наслідок зростання конкуренції та адекватного регулювання цих ринків, одночасно із посиленням захисту їх персональної інформації. Також можна очікувати модернізацію ринку універсальних послуг та поширення їх доступності для домогосподарств.

Для державного сектору. Виконання положень цієї УА буде вимагати від державного сектору суттєвої модернізації регуляторної системи (та відповідних витрат) на ринках комп’ютерних послуг, поштових та кур’єрських послуг, і послуг з електронної комунікації. З іншої сторони, держава зможе отримати певний фінансовий ресурс від продажу радіочастотного та номерного ресурсу, а також отримати макроекономічні вигоди від кращого розвитку цих секторів у вигляді зростання зайнятості та податкових надходжень. Також, для вітчизняних регуляторних органів має суттєво спроститись процедура взаємодії та обміну досвідом із відповідними європейськими регуляторами.

 


[1] Тут, під комп’ютерною програмою мається набір інструкцій, необхідних для роботи комп’ютерів та забезпечення комунікації з ними та між ними.

[2] Універсальна послуга – це послуга постійного надання поштового зв’язку визначеної якості, яка має бути доступна у всіх населених пунктах на території Сторони та надаватися за доступними цінами для всіх споживачів.

[3] А саме, це послуги за виключенням телерадіомовлення, що включають в себе передачу та приймання електромагнітних сигналів, як правило, є платними, і не включають послуги з надання контенту, що вимагають телекомунікаційної мережі для його передачі.

[4] Моніторинг ринків окремих послуг здійснюється відповідно до індикативних списків таких послуг, що наведені в Додатках XIX і XX цієї УА.

[5] При цьому, ліцензійні платежі за використання радіочастотного спектру та номерного ресурсу є виключенням з цього положення.

Powered by

Activemedia
© 2020
Інститут
економічних досліджень
та політичних консультацій
адреса:
Рейтарська 8/5-А,
01054 Київ, Україна
тел.:
+ 38 044 278-63-42
+ 38 044 278-63-60
факс:
e-mail:
+ 38 044 278-63-36
institute@ier.kyiv.ua
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на www.ier.com.ua