Запропоновані зміни:

• Сторони можуть встановлювати режим чи заходи пруденційного нагляду на ринку фінансових послуг[1], з метою:
  • Захисту інвесторів, вкладників, власників полісів чи осіб-агентів, що працюють від імені постачальників фінансових послуг і мають фідуціарні обов’язки.
  • Забезпечення цілісності і стабільності фінансової системи Сторони.

Ці заходи не повинні бути занадто обтяжливими чи дискримінаційними по відношенню до постачальників фінансових послуг іншої Сторони.

Також Сторони не повинні розголошувати інформацію щодо особистих даних та рахунків окремих споживачів, чи будь-яку іншу конфіденційну інформацію, до якої мають доступ державні органи.

Сторона також можуть вимагати реєстрацію транскордонних постачальників фінансових послуг іншої Сторони та/або фінансових інструментів.

• Кожна Сторона має докласти всіх зусиль для забезпечення прозорого розгляду прийняття регуляторних рішень, зокрема шляхом надання можливості всім зацікавленим Сторонам коментувати заплановані заходи, що мають публікуватися шляхом офіційної публікації чи в іншій письмовій чи електронній формі.

Кожна Сторона має донести до відома заявника на отримання дозволу на надання фінансових послуг необхідні вимоги до заповнення заявки та статус обробки його заявки (за запитом заявника). У випадку необхідності подання додаткової інформації, заявник повинен бути попереджений про це без невиправданих затримок.

Сторони також мають докласти всіх зусиль для імплементації та застосування на своїй території кращих міжнародних стандартів регулювання і нагляду над сектором фінансових послуг[2], а також заходів боротьби з ухиленням від сплати податків.

• Сторона повинна дозволити постачальнику фінансових послуг походженням з іншої Сторони надавати на території цієї Сторони нові типи фінансових послуг. При цьому Сторона повинна забезпечити недискримінаційне ставлення до таких фінансових послуг, проте може визначати юридичну форму надання такої послуги та вимагати її реєстрації (авторизації).
• Кожна із Сторін повинна дозволяти постачальникам фінансових послуг здійснювати вільний обмін та обробку інформації, необхідної для нормального ведення бізнесу. При цьому Сторони зобов’язані забезпечити заходи із захисту передавання особистої інформації громадян, а також захист їх фундаментальних прав і свобод.
• Виключеннями із вищенаведених положень є діяльність держави у сфері надання фінансових послуг, що стосуються функціонування (1) пенсійної системи та системи соціального захисту[3]; (2) центрального банку країни чи центрального державного органу, що здійснює монетарну політику.
• Сторони мають дотримуватися зобов’язань, визначених у ст. 88 та 94 цієї УА, які гарантують кожній Сторін право на участь у саморегулюваних організаціях (СРО) на фінансовому ринку, там де така участь є необхідною для постачання фінансових послуг компанією-постачальником з іншої Сторони на рівних умовах з місцевими постачальниками, або отримання певних привілеїв, які мають місцеві компанії від участі у СРО.
• Відповідно до режиму національного регулювання ринків фінансових послуг, кожна із Сторін повинна гарантувати постачальникам фінансових послуг з іншої Сторони вільний доступ до платіжних та клірингових систем, що управляються публічними компаніями, та до каналів фінансування та рефінансування, що є необхідними для нормального ведення бізнесу. Однак цей пункт не має на меті надання доступу до кредитора останньої інстанції.
• Україна зобов’язується розпочати поступове зближення національного законодавства в цій сфері до норм відповідного регулювання ЄС (наведені в Додатку XVII цієї УА), починаючи з дати підписання цієї УА.

Оцінка можливих наслідків:

Для бізнесу (компаній). Створення адекватної системи державного пруденційного нагляду над ринками фінансових послуг на основі кращих міжнародних стандартів, прозорої дозвільної системи та усунення бар’єрів, що перешкоджають конкуренції у сфері розробки та впровадження нових типів фінансових послуг як наслідок імплементації положень цієї УА в національне законодавство, дозволить створити прогнозоване та сприятливе до ведення бізнесу та залучення інвестицій середовище на українському фінансовому ринку. Особливо важливим в цьому контексті є взаємні зобов’язання щодо вільного доступу фінансових компаній до платіжної та клірингової інфраструктури, що допоможе в майбутньому уникати конфліктів, пов’язаних із штучною монополізацією ринків платіжних систем.

Для домогосподарств. Внаслідок запровадження вищезгаданих змін українські домогосподарства, що є споживачами фінансових послуг, отримають можливість доступу до нових технологій і фінансових продуктів, більш справедливе ціноутворення як наслідок зростання конкуренції та адекватного регулювання цих ринків, зростання обсягів та зниження вартості споживчого кредитування, одночасно із посиленням захисту їх персональної інформації.

Для державного сектору. Виконання положень цієї УА буде вимагати від державного сектору модернізації національної регуляторної системи (та відповідних витрат) та системи пруденційного нагляду над вітчизняним фінансовим ринком, перш за все, з точки зору забезпечення прозорості регуляторних рішень. Також, держава зможе отримати ряд макроекономічних вигод від кращого розвитку фінансового сектору у вигляді збільшення обсягів кредитування домогосподарств та реального сектора економіки, зростання реального кінцевого споживання домогосподарств, а також пом’якшення курсових коливань та зростання податкових надходжень.

[1] В цій УА під фінансовими послугами розуміються будь-які послуги фінансового характеру, що пропонуються з боку відповідного постачальника фінансових послуг. Фінансові послуги включають в себе наступні види діяльності: (1) Страхування та пов’язані послуги; (2) Банківські послуги; (3) Інші фінансові послуги.

[2] Зокрема, таких як «Ключові принципи ефективного банківського нагляду» Базельського Комітету, «Ключові принципи страхування» Міжнародної асоціації страхового нагляду та інших, визначених в ст. 127 цієї УА.

[3] За виключенням подібних фінансових послуг, що надаються постачальниками таких послуг на конкурентній основі (конкуренція з іншими державними чи приватними постачальниками).