Для бізнесу (компаній). Бізнес має використовувати можливість створення спеціальних регіонів для відокремлення своєї безпечнішої продукції (тварин) від решти українського виробництва для отримання вигід виходу на ринок ЄС. Бізнес має співпрацювати з державними органами щодо створення та визнання спеціальних регіонів. Без такої співпраці неможливо буде отримати вигоди від регіоналізації.
Для домогосподарств (споживачів). Термінові повідомлення щодо серйозних ризиків зроблять мінімальний вплив на споживачів. Споживачі будуть отримувати вигоди або загрози лише від рішень держави дозволити, заборонити чи додатково перевірити імпорт із терміново створених спеціальних регіонів.
Для державного сектору. Найбільша частина роботи тут лежить на державних органах влади, які несуть повну відповідальність за доступ європейської продукції із спеціальних регіонів до ринку України (захист вітчизняних виробників та споживачів), а також за отримання переваг Україною від визнання європейською стороною її спеціальних регіонів.
Також від державних органів залежить, наскільки швидко в Україні почне працювати система оперативного оповіщення та механізм раннього попередження надзвичайних ситуацій стосовно СФЗ. Україна може розробляти такі системи і механізми, керуючись подібними інструментами ЄС, такими як електронні системи ADR (система альтернативних методів вирішення спорів чи врегулювання спорів он-лайн), TRACES (транс-європейська система управління торгівлею і експертна система у сфері ветеринарного здоров'я), ADNS (система повідомлень про захворювання тварин) тощо.[1]
[1]Детальніше про ці системи див. ІЕД (2012). Принцип прозорості у внутрішній регуляторній практиці (на прикладі регулювання ТБТ (технічних бар’єрів в торгівлі) та СФЗ (санітарних та фіто санітарних заходів): http://www.ier.com.ua/files/Projects/2012/trade_policy/11.12.2012_presentations_workshop/0000015463-transparancy_final.pdf